227 поїздок на Донеччину та тони допомоги: історія волонтерів з Недобоївців

Волонтери з села Недобоївці Віктор Міллер і Володимир Шляхта провели 227 поїздок та відвезли тони допомоги на Донецький напрямок для захисників.

Під час кожної поїздки їхній Sprinter долає до трьох тисяч кілометрів, йдеться у публікації "МБ".


На схід їдуть дві-три тони допомоги: техніка, посилки, до 400 відер продуктів. Звідти волонтери повертаються з евакуйованими людьми. Щосереди новий виїзд.

"На другий день війни ми вже були під Гостомелем. Потім Буча, Ірпінь. Тоді ще не усвідомлювали, що таке війна і як поводитися. Сиділи з людьми в бомбосховищах. Там зрозуміли, що ми всі рівні, незалежно від освіти, професії та статусу. Усі молилися. Люди не розуміли, що відбувається, тікали, хто на чім мав змогу. Тож ми з другом везли туди бензин, а звідти вивозили людей", – згадує перший виїзд Віктор Міллер.

Спочатку волонтери займалися евакуацією жителів Київщини. Потім рушили з евакуаційними місіями на Чернігівщину, а далі – до Харківщини. Були в Ізюмі та Балаклії, за сто кілометрів від російського кордону.

Коли фронт сконцентрувався на сході, волонтери зосередили увагу на допомозі військовим, які обороняють Донеччину. Цим займаються досі.

"Зареєструвалися на обліку в Донецькій службі порятунку України (йдеться про ГУ ДСНС в Донецькій області). Нам видали документи і ми отримали право заїжджати в небезпечні місця. Маємо бронежилети та каски. Спочатку їхали різними дорогами під супроводом військових. Тепер нас охороняють із повітря. Коли заїжджаємо в небезпечну зону, телефонуємо чернівецьким операторам дронів й вони нас підтримують зверху. Поліція нам допомагає на землі, підказує куди можна, а куди не варто їхати", – розповідає пан Віктор.

Волонтери здійснили чимало виїздів в Бахмут, Соледар, Зайцеве, Авдіївку, Покровськ. Їхні маршрути пролягли майже через усю Донеччину. Чоловіки були за 9-14 кілометрів від лінії зіткнення біля Дружківки та Костянтинівки.

За мужність та громадянську позицію днями отримали відзнаки від Чернівецької облради.

"Авдіївка трималася, допоки не почали скидати фосфорні бомби. Після таких бомбардувань у місті не залишилося нічого живого. Було страшно й в Бахмуті, й в Сіверську. У Костянтинівку нас супроводжував Червоний Хрест. Над головами летіли дрони, але нас оберіг Бог та військові", – розповідає чоловік.

За час поїздок волонтери вже змінили три мікроавтобуси, які зносилися у рейсах. Одну з автівок придбала та передала релігійна громада зі США.

"Ми прихожани баптистської церкви. Перед кожним виїздом за нас моляться у церкві всі наші знайомі. Тому впевнені, що нас бережуть та "прикривають". Все, що доставляємо, зібране і придбане людьми на їхні пожертви. Якось нам гуманітарну допомогу завезло одночасно 23 села. Переважно нас підтримують саме протестантські церкви. Наразі запитів до волонтерів побільшало. Зокрема, дрони – це річ, якої постійно потребують в необмеженій кількості", - каже Віктор.

Також активісти доставляють хлопцям автівки та необхідну техніку.

"Їздимо й у військові госпіталі до Добропілля, Покровська, Краматорська, Слов’янська. Найбільший госпіталь, куди привозять наших військових, розташований у Павлограді. Того тижня ми туди відвезли пральну машину. Крім цього, в лікарні доставили сушки, холодильники, насоси. Техніка та люди там працюють майже цілодобово. Техніка не витримує…", - продовжує чоловік.

Ще волонтера забезпечують засобами гігієни, білизною та одягом тих військових, які перебувають на лікуванні у медичних закладах міст сходу. Адже після поранень люди часто залишаються без базових побутових речей.

"Для нас хлопці рідні та свої – допомагаємо всім без винятку", – каже Віктор.

Волонтер зазначає, що двох однакових поїздок ніколи не буває.

Напарники їздять вивіреними маршрутами, адже військові їх чекають. Зв’язок не певний, тож вони орієнтуються на годину, коли приблизно має проїжджати знайомий Sprinter.

"Щодо евакуації місцевих, то ми ніколи не тиснули на людей, завжди вмовляли. Так вивезли тисячі, хоча ніколи не підраховували, скільки було у нас пасажирів за весь цей час. Одного разу в Новоселицький район привезли родину, яку фактично переконали покинути дім у Костянтинівці. Вони наші хороші друзі. Залишалися там до останнього. Нам вдалося перевезти все їхнє майно і зараз вони нам дуже вдячні", – каже Віктор.

Багато евакуйованих оселилося в Недобоївській громаді. Місцеві жителі знайшли їм житло. Пан Віктор зауважує, що більшість призвичаїлися, господарюють й продовжують життя у безпеці.

Автор Ольга Фортельна

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram