«Приїхали на Буковину – і розплакались»: історія родини ВПО з Луганщини

Багатодітна родина пані Ілони (прізвище жінка попросила не вказувати) вимушена була тікати з рідної оселі на Луганщині в перший день повномасштабної війни. Відтоді новою домівкою для них стало містечко Новоселиця. Найменша Мілана народилася вже на Буковині. Старшій доньці Аліні 13 років, Майї - 8, Сашкові - 11.




Зараз сім’я живе в невеликому будинку, який місцева мешканка надала їм безкоштовно. На подвір’ї вольєр вище людського зросту, в якому літають папуги.

“Син з чоловіком цю клітку удвох змайстрували, Сашко сам планував, сам шліфував, тепер маємо такий живий куточок”, - каже господиня й гойдає на руках рожевощоку Міланку. “Їй сім місяців - а вже десятий зубчик ріжеться! Бавимо її всі,” - додає жінка й запрошує до оселі.



Каже, діти звикли до місцевої школи, мають багато друзів, відвідують різні гуртки. Син також мріє навчатися робототехніці, але такі курси є лише в обласному центрі. Тому Ілона збирає ініціативну групу інших батьків, які також цікавляться новинкою, щоб запросити організаторів технічного гуртка проводити його в Новоселиці також. Чоловік працює на місцевому підприємстві, Ілона виховує дітей, облаштовує кожен куточок у домі, доглядає невеликий квітник біля хати.

На Луганщині родина мала величеньке господарство, пригадує Ілона:

– За нашим городом посадка була, і 24 лютого 2022 там поставали танки, гриміли постріли. Від нас 80 км до російського кордону. Зрозуміло, що треба було терміново виїжджати. Спочатку мусили заїхати до Харкова забрати маму, але через воєнні дії тоді більше 11 годин до Харкова добиралися, дивом її вивезли і самі цілі залишилися. Пощастило, що нам військові дозволили маму забрати і дали трохи часу на збори. Потім місто взагалі закрили…



Далі родину чекав кількаденний шлях евакуації у 1300 кілометрів всією Україною. Розглядали різні регіони для поселення. Але коли 27 лютого під’їхали до межі Чернівецької області, більше не вагалися.

–Дивимося, на в’їзді до області стоять люди з підносами: випічка домашня, чай, яблука… Так гостинно нас пригощали! Ми тоді аж розплакалась в машині, - обіймає доньок Ілона.



Відтоді, зізнається жінка, жодного разу не пошкодувала, що залишилися на Буковині. Приїхали майже без речей, то місцеві одразу організувалися, принесли все необхідне, від одягу різних розмірів до домашнього молока, овочів, різних смаколиків. І донині продовжують підтримувати.

Авторки - Надія Макушинська, Людмила Кушнір

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram