«В кожній поїздці – щось особливе»: команда ентузіастів досліджує і зберігає історію Буковини

Буковина – це не лише гори, старі церкви й мальовничі села. Це ще й сотні історій, які поступово зникають разом із покинутими хатами, старими фотографіями та людьми, котрі пам’ятають давні традиції.

Саме ці історії вже кілька років намагається зберегти команда громадської організації "Кафедра Буковини". Вони їздять у найвіддаленіші села Чернівецької області, записують пісні, досліджують архітектуру, знаходять унікальні артефакти та створюють архів сучасної Буковини.

Про це йдеться в публікації "МБ".

"Ми прагнемо оформити субетнос"

Керівницею організації є Анастасія СВІДЕРСЬКА. Вона каже, спершу команда "Кафедри Буковини" їздила в експедиції самостійно й особливо не афішувала результати своєї роботи. Згодом почали жартувати, що варто створити громадську організацію хоча б для того, аби мати приміщення та комунікувати з органами місцевого самоврядування. Та зрештою зрозуміли – свою діяльність потрібно оформити офіційно. Так у 2024 році з’явилася громадська організація "Кафедра Буковини".

Сьогодні команда вже реалізувала два великі проєкти. Один з них – "Маланка за донат". На початку січня учасники організації одягають традиційні костюми, ходять місцевими закладами та збирають кошти на благодійність.

Інший проєкт – музичний, "Співартіль". Він поділяється на весняний та різдвяний періоди, а долучитися до нього можуть усі охочі. Тут вивчають традиційні пісні та намагаються відродити звичку спільного співу.

"Ми ніби вчимося повертати собі голос, право звучати на повсякдень. Це наша філософія. Нас часто плутають з гуртом, хором, колективом. Але ми про те, щоб давати людям можливість просто поспівати, бо сумно або весело", – пояснює Анастасія.

За її словами, головна мета створення організації – знайти людей, яким цікава Буковина

"Основна ціль певною мірою егоїстична. Ми стомилися їздити в Київ і у Львів на різні традиційні заходи. Тому вирішили, що треба самим організовувати щось в Чернівцях. Проте головне – ми прагнемо оформити субетнос. Буковинці часто не розуміють, чим вони відрізняються від інших. І я тут порівнюю з гуцулами, бо вони чітко розуміють, що їх відрізняє", – пояснює вона.

Керамічний димар та розписані хати

Окремий напрям роботи "Кафедри Буковини" – експедиції селами Чернівецької області. Їхня команда вже побувала більш ніж у 30 населених пунктах. Щоправда, до деяких повертаються знову і знову.

"До прикладу, село Снячів жартома називаємо колискою української Буковини, бо воно справді досить архаїчне. Попри те, що дуже близько до міста, все одно зберегло свою самобутність. Раніше у нас ще була така форма експедиції, коли ми дуже швидко проходили села. І це могло бути декілька сіл за одну експедицію. Тобто цілий день ходили – з одного села в інше. Зараз ми зосереджуємося: одна експедиція – одне село", – розповідає Анастасія.

Під час таких поїздок команда фіксує на фото та відео предмети побуту, архітектуру та нематеріальну спадщину Буковини. Часто саме випадкові знахідки стають найціннішими.

"В кожній поїздці є щось особливе: або людина, яку зустріли, або пісня, яку записали. Одна із найцінніших знахідок – дві розписані хати у Снячеві. Наразі це єдині збережені й відомі нам розписані хати на Буковині. І це цінно, тому що людей, які їх розписували, вже не залишилося. Ми їх не зустрічали, хоча постійно про це розпитуємо. Фото таких хат, як правило, чорно-білі, тому не зрозуміло, який саме був розпис і які кольори використовували. А так є можливість детально їх вивчити, оцифрувати, показати", – пояснює дівчина.



Ще одну унікальну знахідку команда виявила у Драчинцях.

"Там є хата, вкрита соломою. Це теж не музейний експонат, а справжній будинок, який просто досі зберігся. І це надзвичайно цінно, бо це теж єдина така хата, про яку ми знаємо", – розповідає Анастасія.

Не менш важливими для дослідників є й випадкові артефакти, знайдені просто серед закинутих дворів.

"У Малинцях знайшли керамічний димар. Це якраз одна з фішок цього села – там була ціла вулиця гончарів. Вони робили не лише миски, тарілки й глечики, а ще й димарі. Вони величезні – приблизно 40 сантиметрів. І ми один знайшли просто біля хати, в траві, закинутий. Я спочатку не повірила своїм очам. Тому що зараз їх майже неможливо купити. Навіть усі гончарі, які їх робили й досі живі, давно все розпродали. Або вони знаходяться в музеях, або в приватних колекціях за дуже великі суми", – пояснює вона.

Над експедиціями працює ціла команда. Серед співзасновниць організації – Олена Петришак, яка займається дослідженням кераміки, а також відповідає за вивчення флори та фауни.



Разом із "Кафедрою Буковини" в експедиції їздять двоє фотографинь: Анна Тамазликар та Богдана Руснак. Їхнє завдання – документалістика та фіксація атмосфери села. Хтось більше знімає портрети місцевих жителів, хтось – природу або архітектуру. Після кожної поїздки привозять великий фотоархів.

Також у команді є людина, яка сканує старі світлини та формує окремий архів - Іван Мудрак, і архітекторка, котра досліджує особливості старих будинків - Наталя Ватаманюк.

Сама ж Анастасія називає себе менеджеркою процесів.

Сьогодні "Кафедра Буковини" активно веде сторінки у соціальних мережах, де публікує результати експедицій та творчих проєктів.

Нещодавно команда також запустила власний YouTube-канал, на якому з’являтимуться відео про дослідження буковинських сіл.

У майбутньому, за словами Анастасії Свідерської, організація планує створювати й друковані матеріали. Адже головна їхня мета – не просто збирати історії, а зберегти Буковину для тих, хто прийде після них.



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram