«Це не розкіш, а базова потреба». Наскільки доступні громадські вбиральні у Чернівцях

У Чернівцях навіть базова потреба може перетворитися на проблему. Звичайний похід до вбиральні для багатьох містян – справжнє випробування, адже громадських туалетів у місті критично бракує.


Ще складніша ситуація – з доступністю для людей з інвалідністю, тих, хто пересувається на кріслах колісних, людей старшого віку та батьків із візочками. Вузькі двері, відсутність поручнів і тісний простір роблять такі вбиральні недосяжними. А якщо вони все ж є – їх або зачиняють "для сторонніх", або облаштовують лише формально, без дотримання державних будівельних норм (ДБН).

"Наявність є, відповідності – ні"

У серпні 2025 року Євген Сивопляс — ветеран російсько-української війни, який втратив нижню кінцівку, та засновник громадської організації "Зруш скелю", разом із командою тестував доступність міста. Вони проводили аудит того, наскільки вбиральні Чернівців є безбар’єрними.



"У Чернівецькій міській раді до вбиральні неможливо потрапити – підлога на різних рівнях, і це унеможливлює прохід. Те саме – на автостанції: туалет для людей з інвалідністю є, але не відповідає ДБН. Нам казали, що будують новий поруч і надішлють проєкт, але в результаті ми нічого не отримали", – розповідає Євген Сивопляс.

На залізничному вокзалі туалет для людей з інвалідністю розташований на вулиці. Щоб дістатися до нього, потрібно подолати пандус із ненормативним кутом нахилу.



У ЦНАПі ситуація інша: вбиральня для людей з інвалідністю була зачинена, і щоб потрапити всередину, потрібно брати ключ.

"Ми звернулися до керівництва, адже такі приміщення мають бути відкритими. Нам відповіли, що інакше їх можуть забруднити. Але ця проблема вирішується регулярним прибиранням. На автозаправках чи в торгових центрах, де великий потік людей, чистоту підтримують", – зазначає він.
У Чернівецькій обласній клінічній лікарні є лише одна доступна душова та туалет для людей з інвалідністю – цього критично мало. У Центральній міській клінічній лікарні частина палат обладнана доступними санвузлами з душовими.



"Якою має бути доступна вбиральня"

Щоб вбиральня була доступною, важливі деталі починаються ще до входу. Вказівники мають бути чіткими й помітними. Двері мають бути не вужчими за 90 см, без порогів, із контрастними ручками. Замки – безпечними й такими, що дозволяють зачинитися зсередини.

"У вбиральні має бути достатньо простору для маневрування: мінімум 1,65 × 1,8 м, а біля унітазу – щонайменше 90 см вільного місця. Сам унітаз встановлюють на висоті 40–48 см. Поручні мають бути стаціонарними та відкидними, зі здатністю витримувати понад 120 кг.

Обов’язковою є й кнопка виклику допомоги – на шнурку з браслетами, щоб людина могла покликати на допомогу в разі падіння. Умивальник має бути на висоті 80–85 см із вільним простором під ним, кран – сенсорний або важільний. Дзеркало встановлюють так, щоб нижній край був на рівні не вище 90 см, а верхній – не вище 1,9 метра", – пояснює Євген.

Контрастне співвідношення кольорів між підлогою, стінами та обкладенням допомагає людям із порушеннями зору краще орієнтуватися.

Дозатори мила, рушники та дезінфектори також мають бути помітними й розташованими на висоті від 0,85 м до 1,1 м.

"Реалізація таких стандартів потребує уваги на кожному етапі – від проєктування до виконання робіт. Інакше навіть нова вбиральня може виявитися бар’єрною для тих, хто її найбільше потребує. Приклад відремонтованих у 2026 році вбиралень у Луцьку показує, що комплексний підхід дозволяє створити справді доступний простір", – підсумовує він.

"Дві мої подруги померли від запалення нирок"

Голова правління громадської організації "Чернівецьке об’єднання "Захист" Марія Нікітіна також підтверджує: випадки, коли вбиральні зачиняють на ключ, – непоодинокі.



"Наприклад, у ТЦ "Проспект" є така вбиральня, але ключ – у працівника, номер якого вказаний. Одного разу ми телефонували о 17:00, а людина вже була вдома, хоча центр працює до 20:00. Люди опиняються в безвиході: як скористатися туалетом, якщо доступ обмежений? І чому вони взагалі мають комусь пояснювати, що їм потрібно до вбиральні?" – каже вона.

За словами Марії, інколи доступність зводиться нанівець через дрібниці.

"Ми знімали відео в одному з нових ТЦ. Вбиральня могла бути доступною, але зробили все навпаки: двері не зачиняються зсередини. Були випадки, коли під час користування хтось просто відкривав двері й запитував: "Що ви тут робите?" – розповідає вона.

Також трапляється, що вбиральні для людей з інвалідністю використовують як склад: туди ставлять інвентар, і потрапити всередину неможливо. Або відсутній навіть обідок на унітазі. У деяких закладах, як-от "Макдональдс", безбар’єрна вбиральня розташована на другому поверсі без ліфта.

Подібна практика існує й за кордоном – туалети закривають, щоб підтримувати чистоту. Однак це не виправдання, особливо коли йдеться про базову потребу.

"Люди досі не усвідомлюють, що вбиральня – це не розкіш. Це необхідність. Часто люди з інвалідністю змушені довго терпіти через бар’єри, і це має серйозні наслідки для здоров’я. У багатьох розвиваються захворювання нирок. Дві мої близькі подруги померли через це. Це дуже боляче", – ділиться Марія.

"Запрацювала перша модульна вбиральня"

У листопаді 2025 року в парку імені Юрія Федьковича запрацювала нова модульна вбиральня. Вона доступна для людей з інвалідністю: облаштована пандусом та окремою інклюзивною кабіною. Також передбачено сповивальний столик.

Вартість користування – 10 гривень, оплатити можна як готівкою, так і карткою. Загальна вартість робіт склала 1 351 916 грн.

За словами заступника міського голови Ігоря Крохмаля, це пілотний проєкт, реалізований на місці старого радянського туалету.

"Будівля була фактично зруйнована, тож постало питання: зводити нову чи встановити сучасну модульну вбиральню. Обрали другий варіант", – пояснює він.

У разі відключення електроенергії вона може працювати автономно кілька годин.

"Ми це передбачили, тому ситуацій, коли об’єкт стане недоступним, бути не повинно. Також доручили КП "Чернівціспецкомунтранс" внести зміни до системи оплати, щоб була можливість розраховуватися готівкою", – додає посадовець.

Чи користуються нею люди з інвалідністю – у міській раді сказати не можуть, адже окремої статистики немає. Водночас за оплатами видно, що вбиральня популярна.

"Не всі туалети контролює міськрада"

Наразі в міськраді готують проєкти реконструкції ще двох громадських вбиралень – на Соборній площі та в парку імені Тараса Шевченка. Там планують провести капітальний ремонт із урахуванням потреб маломобільних груп населення.

Водночас не всі об’єкти підконтрольні місту.

"Частину вбиралень обслуговують КП "Чернівціспецкомунтранс", інші – приватні орендарі. Якщо оренда довгострокова, міська рада не може напряму впливати на їх облаштування. Але в межах програми безбар’єрності плануємо поступово модернізувати всі комунальні вбиральні", – каже Ігор Крохмаль.

Щодо вбиральні в міській раді, куди, за словами Євгена Сивопляса, неможливо потрапити через різні рівні підлоги, пан Ігор відповів:

"Якщо йдеться про вбиральню на першому поверсі, то я не можу це прокоментувати. Ймовірно, там потрібен ремонт, можливо, це передбачено.

Варто звернутися до секретаря виконавчого комітету або до управління з обслуговування та утримання будівель", – зазначив Ігор Драгушович.

Щодо вбиральні у ЦНАПі, за його словами, також слід звертатися до виконавчого комітету, тоді як автовокзал є приватною структурою.

"Що показує досвід інших міст"

Доступна вбиральня – це не про комфорт "для когось", а про гідність і базові права кожної людини. І поки в Чернівцях питання часто вирішують точково, приклади інших міст показують: створити справді безбар’єрний простір можливо.

Зокрема, у 2021 році в Центральному парку Луцька відкрили громадську вбиральню, адаптовану для людей з інвалідністю та батьків із немовлятами. Там передбачили пеленальну кімнату, а сам туалет зробили безкоштовним і доступним для відвідувачів парку. Місце для вбиральні обирали так, щоб до неї було зручно дістатися з різних частин парку.

Авторка - Ангеліна Петльована

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram