DataLife Engine > Новини Чернівців / спорт > «На початку було важко, але я не здався»: як чемпіон світу відкрив зал у селі на Буковині і тренує дітей

«На початку було важко, але я не здався»: як чемпіон світу відкрив зал у селі на Буковині і тренує дітей

«На початку було важко, але я не здався»: як чемпіон світу відкрив зал у селі на Буковині і тренує дітей


18-річний буковинець Олександр Горбан нещодавно повернувся з Туреччини, де учетверте став переможцем Кубка світу з універсального бою. Та вже сьогодні він знову у спортивному залі в Берегометі – не як учасник міжнародних змагань, а як тренер для десятків дітей, які щодня приходять сюди на тренування.

Про те, як Олександр готується до змагань та водночас тренує юних спортсменів – у матеріалі "МБ".




"Ми все зробили своїми руками"

Рік тому спортсмен разом із батьком відкрив у селищі клуб рукопашного бою. Тепер тут займаються діти різного віку – від шестирічних до підлітків. Сам Олександр каже: поєднувати власну спортивну кар’єру й тренерство спочатку було непросто.

"На початку багато хто казав, що це дуже важко, що буде нереально і я не впораюся. І справді були моменти, коли хотілося зупинитися. Але я не здався. Зараз я продовжую тренувати дітей і тренуюся сам. З часом усе стало набагато легше. На старті було дуже важко, але поступово втягнувся", – розповідає спортсмен.

У залі саме триває тренування молодшої групи. Діти відпрацьовують удари та вправи, а тренер уважно стежить за кожним рухом. Каже: до кожної групи потрібен свій підхід.

"Діти слухаються, є свій підхід до кожної групи. У мене три групи: молодша, середня і старша. Молодша група – це діти 6-8 років. Іноді приходять навіть п’ятирічні, якщо вже достатньо підготовлені. Середня група – 10-12 років, а старша – від 13 років і старше", – каже Олександр.

Сам спортивний зал теж створювали власними силами. Олександр пригадує: працювали разом із татом, а найважче було взимку – через постійні відключення світла.

"Особисто я в цьому залі майже все робив своїми руками разом із татом. Усе, що ви тут бачите, ми створювали самі. Через війну було особливо важко взимку: не було світла, було холодно. Ми робили все можливе – купували обігрівачі, газові пушки, якось справлялися. Зараз усім непросто, не лише нам", – говорить він.

Попри тренерську роботу, Олександр продовжує активно виступати на міжнародних змаганнях. Нещодавно у турецькому місті Мерсін відбулися масштабні міжнародні старти з універсального бою – Чемпіонат Європи та Кубок світу. Буковинець виступав одразу у двох категоріях і в обох здобув перемогу.

Турнір зібрав учасників із різних куточків світу

"У чемпіонаті світу брали участь близько 15 країн. Були спортсмени з Казахстану, Узбекистану, Сербії, України, Молдови, Румунії тощо. З України виступали 30 спортсменів, і ми посіли перше командне місце", – розповідає Олександр.

Спортсмен згадує атмосферу змагань у Туреччині.

"Змагання проходили просто неба в місті біля моря. Була гарна погода, такий краєвид гарний. Ми виступали в рингу і могли водночас дивитися на море. Це надихало", – згадує він.

Найскладнішими для Олександра стали фінальні поєдинки.

"Найважчі суперники – з Узбекистану. Вони дуже сильні. А найважчі поєдинки – це зазвичай фінали. Мені вдалося перемогти, не скажу, що легко, але гідно, – каже спортсмен.

Перемога в Мерсіні стала для Олександра вже четвертою на світовому рівні.

"Я йшов тільки по перемогу, на інший результат і не сподівався". Водночас після перемоги я не відчував багато емоцій, адже це вже моя четверта перемога, тому вже трохи звик. З 2023 року і всі наступні роки я вигравав Кубок світу з універсального бою", – каже він.

"Для мене всі медалі найцінніші"

За цей час хлопець перейшов із юнацької до дорослої категорії.

"Раніше я виступав у категорії 16-17 років, а зараз виступаю вже у дорослій – 18+ років. Це інший рівень сили та суперників", – каже Олександр.

Попри досвід, говорить Олександр, хвилювання перед стартами залишається: "Усі спортсмени хвилюються. Це такий момент, який усі мають прожити".

Свій спортивний шлях Олександр розпочав у дев’ять років.

"Пам’ятаю перші змагання – це чемпіонат України серед юнаків. Тоді я посів два другі місця. Відтоді моя колекція значно поповнилася. Чесно, я вже збився з рахунку. Понад 70, напевно, – згадує Олександр. – Для мене всі медалі найцінніші. Навіть якщо третє місце, я все одно його ціную".

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram



Повернутися назад