«ЄС і НАТО – не гарантована історія»: Клімкін у інтерв'ю МБ - про те, чому шлях туди буде довгим

Фото molbuk.ua

Шлях України до ЄС і НАТО буде довгим і непростим, але він важливий, бо це наше майбутнє. Про євроінтеграцію України розповів в інтерв’ю molbuk.ua колишній міністр закордонних справ Павло КЛІМКІН, який нещодавно відвідав Чернівці.



"Це не буде безкоштовно і автоматично"

– Яким буде шлях України до ЄС?

– Вступ України до ЄС не буде безкоштовним і автоматичним. За нього потрібно дуже жорстко боротися. Нинішній ЄС, з одного боку, має до нас сталу симпатію. Не всі, але більшість. І це дуже круто. З іншого боку, європейці не знають, що з нами робити. Вони розуміють, що нинішні підходи не працюють, їх пора перезавантажити. На це потрібна не просто політична воля, а політична хоробрість. Проте наразі цієї волі немає, а хоробрості тим більше.

Європейці прекрасно розуміють, що не мають робити нам знижки, і це правильно. Оскільки це погано як для нас, адже ми прагнемо стати кращими, так і для них. Але не робити нам знижки не означає працювати звичним шляхом. Адже йдеться не тільки про виконання нескінченних правових норм, а й про безпеку – як нашу, так і ЄС. Зараз настрій багатьох європейських еліт точно не покращується, а в деяких навіть погіршується. Не в тому сенсі, що потрібно нас кинути. А що потрібно все робити так само, а там подивимося. От "так само, а там подивимося", – точно це плюс Кремлю, а не нам і Євросоюзу.

Європейці мають розуміти, що наша стійкість – це і їхня стійкість. І в це потрібно також вкладатися. Деякі речі треба робити разом із нами, а не лише давати нам задачі. Це не означає, що ми маємо робити менше. Нам треба робити ще більше, ніж попередні країни-кандидати. Але і європейці мають робити більше. Щодо нас, вони згодні. А от щодо них самих, не згодні і не знають як. І в цьому поки що фундаментальна проблема.



– Але все ж, рано чи пізно, ми будемо в ЄС?

– Це не гарантована історія. Я не хочу нікого лякати. Але коли мені хтось каже: "Ну, ми ж там якось будемо врешті-решт, то, може, не варто викладатися на повну". Ні, ми викладатимемося на триста відсотків. І це має бути всім зрозуміло. Як і те, що ми підемо на дуже болючі компроміси і поступки.

Важливо, щоби ці поступки були тимчасовими. І щоби нас не підвішували на різні гачки через якісь політичні історії. Ті ж таки поляки можуть сказати: "Так, ми просунулися в економіці, але у нас спільна історична спадщина, і ми розрулимо її так, як нам хочеться. А інакше ви нікуди не йдете". Ці історії дуже серйозні.

Гадаю, зараз є шанс розблокувати формальний процес. Але це не означає, що шлях відкритий. Він буде дуже складним. Але для нас це все одно майбутнє.

Європейський Союз любить те, що у нього є сьогодні, – статус-кво. А наше майбутнє – це не про статус-кво. Ми хочемо вперед. Окрім того, для нас вступ до ЄС – це не тільки додаткові гроші чи безпека. Це частина європейської ідеї. Оскільки ми завжди цього хотіли і розуміємо, що це не безкоштовна історія. Для них же це частина їхньої звичайності. Проте звичайність більше не пройде.



"Котик став тигром"

– То що ж нам робити?

– Потрібно боротися політично, економічно, ментально, будувати власні стратегії. Ми несистемно працюємо з нашими сусідами. І не тому, що дурні чи не вистачає креативу. У нас реально недостатньо сил під час війни. Бракує людських, інтелектуальних, фінансових ресурсів. Класно мати в Угорщині чи Польщі втричі більше українське посольство, ніж зараз. Але його немає.

Світ змінюється, і його треба знати. Три роки тому це були інші США, інший Китай. Як сказав один мій знайомий, раніше ми сиділи поряд із котиком, яким був Китай. А зараз ми поряд із тигром. Ви ж не очікуєте, що тигр буде поводитися, як котик?

– З ким у нас будуть найскладніші переговори?

– Моя відповідь – із поляками. Польська економіка традиційно для нас номер один у плані змагання. Причому це не тільки сільське господарство. Подивіться на ринок послуг. Поляки зараз мають більш ніж одну п’яту ринку перевезень всередині ЄС. Як гадаєте, чи за щастя полякам віддати ринок послуг? Чи запустять нас на цей ринок швидко? Очевидно, ні. Зрозуміло, що це означає для передвступних переговорів.



"Зупинитися – найгірший варіант"

– Чи є у нас перспективи вступу до НАТО і якою може бути доля самого альянсу?

– Ніхто не знає, яким НАТО буде. Та це не означає, що ми маємо припинити прагнути до нього. НАТО буде трансформуватися, як і ЄС, оскільки вони є продуктом 20 століття.

Чи є у нас тут своя роль? Вважаю, що є. Чи є зараз консенсус, щоби нас приймати? Ні, немає. Його не буде і завтра. Але ми прекрасно розуміємо свою безпекову вартість. І маємо її розвивати, не зупинятися. Дивитися, як змінюються фундаментально важливі для нас сенси. Наприклад, стримування. Що означає мати критичний потенціал, щоби ми здійснювали це стримування? Як ми можемо поєднувати наші зусилля з іншими країнами і чи можемо? Хто це хоче робити? На основі яких процедур, протоколів, довіри це буде? Над цим усім маємо працювати.

Для Кремля не пускати НАТО до нас – головна історія. Ми можемо бути неформальним членом НАТО, але маємо розвивати із ним відносини. І не Кремлю визначати – тут табу, там табу, там вето, тут вето. Гадаю, що це розуміють і американці. Хоча їхня нинішня адміністрація не має чіткої позиції, куди рухатися. У них постійні емоційні чи політичні сплески. Але вартість НАТО вони все одно усвідомлюють – не тільки у Європі, а й у Азії, наприклад. Так, вони бачать 150 варіантів майбутнього і не можуть визначитися. Але це не означає, що ці варіанти для нас закриті.

– Тобто нам варто і далі стукати в ці двері?

– Те, що у нас немає можливості вступити сьогодні, завтра, післязавтра, не означає, що ми маємо опустити руки і сказати: "Ок, почекаємо, поки вони дозріють". А якщо не буде консенсусу, що робитимемо? Завжди в політиці має бути план А, Б, В. Ми не розраховуємо на найкращий план. Але й не на найгірший.

Головне не зупинятися. Це коштує зусиль, грошей. Якщо зупинимося, всі скажуть: "О, ці українці політично зупинилися. Може, вони не дуже й хочуть. Купимо в них дрони – і до побачення". Це найгірший варіант. На кшталт: "Зараз використаємо українців, а завтра чимось допоможемо. Ти мені – я тобі". Але в політиці таке не працює. Тут діє принцип мушкетерів: ти за всіх і всі за тебе.



Читайте також: "Хто ми для Європи": Клімкін виступив на форумі у Чернівцях - фото

З досьє "МБ"


Павло Клімкін – державний діяч і дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол. Із 19 червня 2014 до 29 серпня 2019 року – Міністр закордонних справ України.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram