DataLife Engine > Новини Чернівців / Війна з Росією / герої війни / топ новини / фоторепортаж > Повернувся з фронту, але не з війни: історія відважного захисника з Буковини

Повернувся з фронту, але не з війни: історія відважного захисника з Буковини

Повернувся з фронту, але не з війни: історія відважного захисника з Буковини

Що таке війна буковинець Микола БУЧАЦЬКИЙ знає ще з часів АТО. А 24 лютого 2022 року для нього все повторилося. Чоловік зібрав рюкзак, прийшов на роботу й повідомив, що повертається у військо. До військкомату пана Миколу привіз його син. Далі – комплектування та оборона Київщини. За три роки й сім місяців пан Микола служив на різних ділянках фронту – від Київщини до Харківщини та Донеччини.

Про оборону, бої, штурми, втрати та звільнення зі служби Микола Бучацький розповів "МБ".





– На Київщини ми брали участь у штурмових діях, звільняли населені пункти. Коли ворог відступив із Київщини, ми звільняли населені пункти на Чернігівщині. Коли російські війська рухалися на північ Сумської та Чернігівської областей, ми здійснили рейд на БМП, щоби противник не зайшов у тил наших підрозділів. Дощ, температура близько +3 градусів, холодно, мокро. Але воювали, – згадує пан Микола.

Далі підрозділ Миколи Бучацького перекинули на північ Харківщини, у район Дергачів.



– На Харківщині проти Київщини ми більше штурмували. На жаль, тоді у нас були значні втрати, – каже військовий.

На Донеччині бої запекліші

Після Харківського напрямку Миколу Бучацького та його підрозділ відразу перекинули на Донеччину, на Сіверський напрямок. Ситуація була вкрай складна. Як каже військовий, якщо порівнювати з попередніми напрямками, це небо і земля… Бойові дії на Донеччині значно жорсткіші.

Пан Микола опанував посаду оператора автоматичного гранатомета – АГС-17.

– І АТО, і службу під час повномасштабного вторгнення я пройшов у званні старшого солдата. Більшість часу був оператором АГС-17 – автоматичного гранатомета. Мені кілька разів пропонували пройти переатестацію й отримати офіцерське звання, але я відмовився. Вважав, що більше користі принесу як боєць на своїй позиції. АГС-17 – потужна зброя. Він стріляє на 1730 метрів, ураження від гранати до семи метрів у радіусі. У ті роки – 2022, 2023, 2024 – це була дуже ефективна зброя. Та сьогодні війна кардинально змінилася. Найбільша зміна – це дрони: FPV і дрони на оптоволокні. Раніше навіть якщо й був дрон, він міг скинути гранату, але був час на реакцію, на перезарядку. Можна було більш-менш безпечно дістатися позицій, доставити боєприпаси, їжу. Зараз усе інакше. Заходити й виходити з позицій найнебезпечніше. Через це бійці можуть перебувати на позиціях по 30 і більше днів, – каже військовий.



Микола Бучацький каже, що у 2022-2023 роках мотивація у військових була значно вищою. Це були або кадрові військові, або добровольці.

– Я ще у 2014-2015 роках казав: якщо Росія напала, її мета – не лише Донбас. Вона піде далі. І, щоб цього не сталося, її треба зупинити там. А вже у 2024-2025 роках якість поповнення значно погіршилася. Люди приходили без мотивації. З’явилися випадки самовільного залишення частини, чого раніше практично не було, – каже пан Микола.

Війна є і в тилу

За період війни Микола Бучацький лічені рази був у відпустці. Каже: коли їдеш у відпустку, радієш, що побачиш рідних, близьких. Трошки відходиш від війни. Коли приходить час повертатися назад, стає значно важче.

– Часто кажуть, що тут, у тилу, люди живуть мирним життям. Це не зовсім так. Родини військових постійно в тривозі. Коли я приїжджав додому, майже завжди були похорони військових. Я ходив на ці похорони. Війна не відпускала навіть тут. Крім того, у мене служили рідні: брат і племінник. Племінник був оператором БпЛА, навчався у Великій Британії. У 2023 році він загинув. Йому було лише 20 років. Брат служив, отримав інфаркт, і його списали у 2024 році. – каже пан Микола.



Зараз Микола Бучацький звільнився зі служби, бо йому виповнилося 60 років. Він повернувся на посаду заступника голови Мамаївської сільради, але вважає, що до мирного життя він не повернувся.

– Війна не закінчується всередині. Я втратив багато побратимів. Ми мріяли, що після війни будемо зустрічатися сім’ями. Та багато з них уже не зможуть… Навіть після мого повернення втрати в родині і далі є: зниклі безвісти, загиблі. Отож війна триває, – підсумовує Микола Бучацький.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram



Повернутися назад