Від строковика до командира: історія військового з Буковини

Фото: командування Сил підтримки Збройних Сил України

Юрій — батько двох дітей, чоловік і воїн, який народився та виріс на Буковині. Його життєвий і військовий шлях доводить: справжнє лідерство народжується не за один день і не лише в бою. Воно починається з внутрішньої чесності, відповідальності за свої рішення і готовності діяти.

Історію військового опублікувало командування Сил підтримки Збройних Сил України, пише molbuk.ua



Командир відділення у військовому званні старший солдат — один із десятків тих командирів, хто сьогодні навчається на курсі молодших командирів. Під час навчання командири вдосконалюють управлінські навички, вчяться приймати рішення в умовах обмеженого часу та невизначеності, організовувати роботу підрозділу і нести відповідальність за кожного підлеглого.



Це військовослужбовець 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки Збройних Сил України. Його шлях у війську розпочався ще у 2013 році зі строкової служби — у часи, коли країна стояла на порозі великих змін. Події Революції Гідності, початок вторгнення росії на півдні та сході України — усе це він бачив на власні очі, проходячи службу у Збройних Сил України.

Після півтора року служби Юрій повернувся до цивільного життя, здобув вищу освіту, працював у виробництві та на спецтехніці. Але у 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення рф, без вагань знову одягнув військовий однострій.

Його військовий підрозділ формувався фактично з нуля. Разом із побратимами вони проходили злагодження, навчання та одразу готувалися до виконання бойових завдань. Зокрема, — на Дніпропетровщині, Херсонщині, Миколаївщині, Сумщині, Харківщині та Донеччині.

Серед завдань, що виконував молодший командир чимало: від організації переправ і транспортування техніки до інженерного облаштування позицій, встановлення загороджень, облаштування фортифікацій та забезпечення прохідності для підрозділів. У сучасних умовах війни ці завдання потребують не лише технічних знань, а й швидких рішень, гнучкості та високої злагодженості.



“Найважливіше — це команда і чіткий план. Якщо все продумано, кожен розуміє свою роль — завдання виконується швидко і якісно. А швидкість сьогодні — це безпека”, — ділиться Юрій.

Особливістю сучасної війни є те, що класичні підходи змінюються. Понтонні переправи часто стають цілями для ворога, тому командири шукають альтернативні рішення: використовують інженерні конструкції, імпровізовані засоби, змінюють підходи до виконання задач залежно від ситуації.



“Усе життя потрібно вчитися, — підсумовує старший солдат. — Для мене тут не просто навчання, а передусім можливість обмінюватися досвідом. Курс лідерства — це не стільки посада, скільки соціальна навичка, яку людина роками відточує в найрізноманітніших колективах”.



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram