«Одного поранило, інший загинув»: мати - про синів-військових із Буковини

Велика війна застала братів Бабюків із села Мілієве на Вижниччині за кордоном. Старший на три роки Олександр перебував у Парижі. Євген – у Німеччині.

Олександр встиг до того часу повоювати в АТО і розумів, що його бойовий досвід зараз дуже знадобиться. Тож уже у квітні повернувся додому і долучився до війська. Молодшому ж наказав не ризикувати, а дбати про матір.

Про це ідеться у публікації "МБ" від 26 березня, пише molbuk.ua



Отримав "Золотий хрест" посмертно

Утім, довго Євген всидіти вдома не міг. Уже за три місяці також доєднався до ЗСУ, не попередивши про це рідних.



Олександр спочатку захищав Київщину, згодом його підрозділ відправили на Донеччину. У квітні 2023 року отримав серйозне поранення.

Євген спочатку будував фортифікаційні споруди на кордоні з Білоруссю. У лютому 2023 року їхній 57 окремий стрілецький батальйон також перевели на Донеччину. За кілька місяців, 26 червня, Євген Бабюк загинув внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу поблизу села Іванівське Бахмутського району.



Поховали захисника третього липня в рідному селі.

Невдовзі військовослужбовця нагородили нагрудним знаком "Золотий хрест" від Головнокомандувача ЗСУ посмертно...



"Як тяжко, що ви обидва йдете..."

Мати Олена БАБЮК не може без сліз говорити про синів.

"Старший 20 квітня 2023 року був поранений, а через півтора місяця менший загинув, – схлипує жінка. – Його тіло не відразу змогли витягнути через сильні ворожі обстріли. Та врешті привезли...

Скільки просила їх не йти, нічого й чути не хотіли. Казала: "Як тяжко, що ви обидва йдете воювати". Сашко відповідав: "Мамо, це не така війна, як була в АТО. Вона вже по всій Україні. Як я можу залишатися осторонь? Мушу йти". А менший і собі: "Я йду, щоби наші з Сашею діти вже не воювали". Неможливо їх було відмовити".



Брати постійно піклувалися один про одного.

"Сашко у 2023 році два місяці перебував на нулі. Із ним узагалі не було зв’язку. То Євген телефонував до командира, запитував, як там брат. І навпаки, коли із меншим не було зв’язку, то вже старший дізнавався про нього в командування", – каже пані Олена.

Зараз біля матері залишився Олександр. Жінка виходжує сина після поранення. Меншого ж оплакує гіркими слізьми і береже пам’ять.

"У нашому селі вже дев’ять загиблих воїнів. Ще шість – зниклі безвісти. Дуже це все важко", – зітхає жінка.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram