«Усі ролі в одному – лікар, дроворуб»: сільський фельдшер видав книгу про 35 років роботи

Буковинець Валерій Крушніцький понад 35 років працював сільським фельдшером, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, очолював ФАП у селі Ясени, був нагороджений державними відзнаками.

Про це йдеться у матеріалі "МБ".



Свій багаторічний досвід він виклав у книзі "Тернистий життєвий шлях сільського фельдшера". Описав реалії сільської медицини, власні спостереження та історії з практики. "Я хотів цією книгою показати правду про нашу роботу", – розповідає автор.

"Фельдшер із присмаком полину"

Ідея написати книгу з’явилася не випадково. Як розповідає Валерій Крушніцький, передусім його надихнула Марія Єремійчук – сільська фельдшерка, яка пропрацювала 35 років на ФАПі на хуторі Зруб Старобросківської сільської ради.



"Вона починала ще у 60-х роках – без електрики, в умовах бездоріжжя, приймала пологи, ходила на виклики вдень і вночі. Також прикладом для мене стала моя теща Віра Торчило-Грицовець. Бувало, що вона по три доби не спала: приймала пологи, ходила на виклики.

Інколи породіллю доводилося переправляти човном. Про таких медиків потрібно писати – це герої нашого часу. Я довго думав над назвою книжки. Чесно кажучи, більше підходить їй "Професія сільського фельдшера з присмаком полину". Бо те, що довелося пережити, справді було гірким", – розповідає Валерій Крушніцький.



У своїй книзі пан Валерій показав реальне життя сільського медика, адже він переконаний, фельдшер – це не лише лікар.

"Фельдшер на селі – не лише медик. Це ще й психолог, соціальний працівник, будівельник, різнороб, постачальник, бухгалтер, дроворуб і носій дров, прибиральник і ще багато іншого", – розповідає пан Валерій.

"Відморозив пальці, працюючи взимку"

Працюючи у селах Ясени та Костинці, пан Валерій загалом віддав медицині 35 років. Із них понад чверть століття – як завідувач фельдшерсько-акушерського пункту. Окремий розділ книги присвячений історії Ясенівського ФАПу, якому незабаром виповниться 100 років.



"Будівля, у якій я працював, ще з 1928 року. Колись там жив директор школи. За румунських часів це був панський будинок. Сьогодні ФАП у селі Ясени занедбаний, майже як будинок у Чорнобильській зоні. Під час роботи я дбав про нього, як про власний: ремонтував дах, міняв його, оновлював проводку, домігся встановлення трифазного лічильника, навіть мопеда для потреб медпункту.

У Ясенах і Костинцях пропрацював 27 років. Та 25 липня 2022 року мене скоротили з посади завідувача ФАПу, а згодом – і з посади фельдшера в Костинецькій амбулаторії через брак фінансування", – розповідає Валерій Крушніцький.

У складних випадках чоловік часто залишався сам на сам із проблемами.

"Швидка допомога інколи казала, що немає бензину. Люди самі давали бензин, щоб приїхала кардіобригада. Були й такі моменти, що медик мав і дрова вантажити в лісі. Я відморозив пальці, працюючи взимку.

Написав цю книжку, щоб показати ціну праці сільського медика. Щоб професію фельдшера оцінили, щоби була гідна зарплата. Адже я пережив часи, коли на квартал виділяли 30 гривень. Були й абсурдні вимоги, за якими неможливо було лікувати людей.

А ти стоїш перед пацієнтом, який приходить до тебе як до останньої надії. Були страшні зими, коли доводилося йти по кілька годин на виклик і назад. Це дуже важко, – розповідає чоловік. – Цією книгою я хочу привернути увагу до умов роботи сільських фельдшерів. Вони повинні мати гідну оплату і підтримку, бо важко допомагати людям, коли сам ледве зводиш кінці з кінцями. Бо я не дочекався часу, коли професія сільського фельдшера буде гідно оцінена. Замість цього – скорочення і забуття".



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram