«Ти нас любиш і захищаєш»: історія буковинця, який написав книгу для свого сина

У цивільному житті він був учителем історії. Із початку повномасштабного вторгнення змінив піджак на військовий однострій, щоб захистити найдорожче – майбутнє своєї сім’ї.

Коли буковинець Іван МОЛДОВАН пішов на війну, його синові був лише рік і одинадцять місяців. Чоловік розумів, що настане час – і треба буде пояснити малюкові, чому тато не поруч. Так у військового виникла ідея написати книгу "Подорож до супергероїв". У ній зрозумілою для дітей мовою написано про минуле й сучасне життя українців, а ще цією книгою Іван хотів частково компенсувати дитині брак батьківської уваги.

"Зателефонували в день народження дружини"

Іван пригадує: ще за тиждень до повномасштабного вторгнення учні одинадцятого класу запитували його про можливість війни.

"Вони запитували: "Іване Андрійовичу, які ваші прогнози?" Я тоді відповів, що такого точно не станеться. Глобальна економіка, міжнародні відносини… Не будуть вони ж собі стріляти в ногу! Але все-таки вистрелили", – розповідає військовий.

24 лютого 2022 року він прийшов на роботу – уроки відбувалися за планом.

"Мої учні тоді кажуть: "Іване Андрійовичу, а ми вам довіряли", – зі сміхом згадує він.

Про мобілізацію Іван замислювався ще у 2014 році. Однак тоді в його житті з’явилася майбутня дружина, згодом народився син. Хоча тема служби у війську час від часу виникала в родинних розмовах. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, питання вирішилося саме собою.

"Спочатку записався до ТРО, але в Чернівцях дуже швидко всі реєстри заповнилися. Тож я залишився в резерві й чекав на дзвінок. Потім поїхав до військкомату й став на облік. Зателефонували в день народження дружини. Зробив їй такий-от подарунок", – каже Іван.

Спершу Іван мав навчатися на зв’язківця, але згодом його призначили на посаду водія у 107 реактивній артилерійській Кременчуцькій бригаді, у складі якої служить і досі.

За чотири роки служби чоловік виконував різні бойові завдання на Краматорському, Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках.

Обдумував сюжет під час бойових виїздів

Коли Іван Молдован вирушив на війну, Тарасикові був рік й одинадцять місяців.

"Розумію, що це було несправедливо щодо дружини, бо їй теж було складно. Потім виникла потреба якось пояснити синові, чому тато не поруч. Я постійно думав про нього і про те, чи правильно зробив", – розповідає він.

Тоді й виникла ідея написати книгу.

"Хотілося компенсувати те, що не приділив йому достатньо часу. Порадився з дружиною, з друзями і вирішив спробувати", – каже Іван.

Книга "Подорож до супергероїв" видана у 2024 році у видавництві "БукРек". Це не перша презентація книги в Чернівцях, адже автор уже представляв її в ліцеї, де раніше працював.



Читайте також: У Чернівцях військовий презентував книгу, написану для п'ятирічного сина

Робота над твором тривала півтора року.

"Коли з’являвся час, сідав писати. Бувало, що й під час бойових виїздів обдумував ідеї, а вже на базі щось записував. Коли був доступ до світла та інтернету, набирав текст на гаджетах", – пригадує він.

Водночас зізнається: писати на війні непросто: "У плані ментальності це дуже важко. Багато трапляється поганих подій, і тоді не дуже до творчості. Тому були різні періоди".



Фінал книги автор залишив відкритим. Свідомо не зробив традиційного щасливого завершення.

"Мене переконували, що треба зробити щасливий кінець, бо так заведено. Та це війна, і не всі батьки повернуться до своїх дітей. Мені б не хотілося, щоб дитині, у якої загинув батько, довелося пояснювати, що все добре і що це перемога для всіх. Я б хотів, щоб дітки самі вигадали завершення цієї книги", – зазначає Іван Молдован.

Дружина Івана запропонувала створити мультфільм за мотивами книги.

"Якщо наші діти можуть дивитися мультики про різні ігри чи про монстрів, то чому ми не можемо створювати яскраві мультфільми про видатних персонажів нашої історії? Це може зацікавити дітей", – каже Іван.

Після цього почався пошук команди.

"Дуже важко реалізовувати такі проєкти в Україні під час війни. Але, на щастя для Івана, йому вдалося знайти команду молодих і креативних молодих людей, які взялись за таку роботу. Катерина Кулик та Анна Ковальчук працюють у Львові, Юлія Хівріна живе в Одесі. Там постійні обстріли, іноді по 20 годин на добу немає світла. А для такої роботи треба постійно бути за гаджетами. З фінансуванням якось справляємося, але переважно це мої власні заощадження", – додає він.

До кінця квітня команда планує створити половину мультфільму – шість серій.

"Ти нас дуже любиш і захищаєш"

Зі своїм сином Іван намагається відверто говорити про війну.

"Ми з Тарасом говоримо про те, що від росіян завжди треба триматися подалі, що вони запускають ракети й "шахеди" по наших містах. Він це знає ще з чотирьох років. Дружина постійно на цьому наголошує", – каже військовий.

Нещодавно батько запитав у сина, чи розуміє він, чому тато на війні.

"Син відповів: "Так, тому що ти нас дуже любиш і захищаєш. Не тільки нас, а всіх українців". На що я запитав: "Тобі не образливо, що батьки твоїх друзів поруч із ними, а твій тато на війні?" Він відповів: "Я за тобою сумую, але розумію, що так треба", – переказує діалог Іван.



Попри військовий досвід, Іван Молдован не бачить себе у війську після війни.

"Я людина цивільна. Хоч ношу однострій і вже майже чотири роки виконую свої обов’язки, але не бачу себе частиною ЗСУ в майбутньому", – зізнається.

Іван мріє повернутися до мирного життя.

"Бачу себе, можливо, вчителем, можливо, письменником, якщо буде натхнення. Усі мої думки – про цивільне життя. Утім, спершу війну потрібно довести до завершення. Бо якщо ми зараз її не завершимо, то потім мені дуже не хотілося б знову знімати піджак. І дуже не хочу, щоб це довелося робити моєму синові", – каже Іван Молдован.

Матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” у рамках угоди з Європейським Союзом.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram