Бабуся загиблого захисника власним коштом облаштувала доріжки біля ліцею на Буковині

Скрин із відео

Бабуся загиблого Захисника України Владислава Колодрівського Петруня Петрівна Колодрівська за власні кошти придбала бруківку для доріжок Заставнівського ліцею, а також щебінь для під’їзної дороги до міського кладовища. Це внесок не лише у благоустрій міста, а й у збереження пам’яті про молодого Героя.

Про це повідомляє Заставнівська міська рада, пише molbuk.ua



Владислав був випускником Заставнівського ліцею. Саме тут він ріс і дорослішав, бігав коридорами школи, сміявся з друзями, мріяв про життя, яке лише починалося. Саме тут формувався його характер: сильний, щирий, справедливий і безстрашний. І саме сюди бабуся вирішила повернути частинку тепла свого онука — у стіни рідної школи.

"Владислав мав право залишитися вдома. Хвороба, втрата найрідніших, відповідальність за стареньку бабусю - усе це могло стати підставою не брати до рук зброю. Та він обрав інше. Для нього захист Батьківщини був не обов’язком за наказом, а покликом серця.

У 2022 році Владислав сам прийшов до центру комплектування, чітко визначивши свій шлях: снайпер і лише десантно-штурмові війська. Після проходження підготовки він служив у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади — одного з найбоєздатніших підрозділів Збройних Сил України. Побратими звали його "Зевс" і це ім’я він носив гідно.

3 лютого 2023 року війна безжально обірвала життя молодого, світлого хлопця, сповненого мрій, віри й надій. Владислав загинув від ворожого удару під час виконання бойового завдання у селі Червонопопівка на Луганщині.

А потім настав той день, коли Владислав повертався додому востаннє "на щиті". Уздовж усієї дороги стояли люди. На колінах. Зі сльозами. З молитвами. Ціле місто схилилося перед її хлопчиком", - ідеться у дописі.



"Я безмежно вдячна кожному, хто вийшов тоді провести мого онука в останню дорогу. Саме в ту мить у мене з’явилося бажання зробити щось добре для міста — на пам’ять про Влада. Тепер діточки будуть ходити доріжками ліцею, а я буду дивитися і згадувати, як там колись бігав мій Владик", - втирає сльози Петруня Петрівна.



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram