Їстівні прикраси та ярмарки на Панській: як у Чернівцях відзначали Різдво понад століття тому

Уявіть: вулиця Панська переливається мерехтінням вогників, а вітрини крамниць ваблять рекламою солодощів та іграшок. Діти з нетерпінням чекають на святого Миколая, а дорослі організовують благодійні концерти. Це лише частина атмосфери, що панувала у Чернівцях в період зимових свят.

Про те як відзначали зимові свята на Буковині у ХІХ – першій чверті XX століття, на своїй лекції розповіла провідна наукова співробітниця Чернівецького обласного краєзнавчого музею Катерина ВАЛЯВСЬКА.

"Святий вечір і Різдво мали приватний характер"

Катерина Валявська посміхаючись каже: "Працюючи над дисертацією, присвяченою світському життю на Буковині, у мене склалося враження, що період зимових свят був найбільш очікуваним. На відміну від столиці, де цей час асоціювався насамперед із дитячими святами, у Чернівцях він мав значно ширше суспільне значення".

За словами історикині, Чернівці ще з ХІХ століття були багатонаціональним містом. Саме зимовий святковий період дозволяв мешканцям відчути особливу атмосферу урочистості, адже в цей час зменшувалася кількість побутових справ, а соціальне життя активізувалося.

"Святий вечір і Різдво мали переважно приватний характер і святкувалися в сімейному колі. Натомість таке свято, як Маланка, відзначалися публічно. Водночас не слід забувати, що зима була найсуворішим періодом року. Саме тоді особливо виразно проявлялася соціальна нерівність серед мешканців міста. Заможні верстви населення вважали за обов’язок займатися благодійною діяльністю, особливо напередодні Різдва", – пояснює науковиця.

Наприкінці ХІХ століття населення Чернівців становило близько 55 тисяч осіб. За національним складом найбільшою групою були євреї та німці (разом близько 51 %), українці становили приблизно 21 %, поляки та румуни – по 14 %, інші національності – 1 %.



Кожна громада мала власні релігійні та благодійні товариства. Наприклад, католицькі благодійні організації опікувалися сиротинцями й вважали проведення різдвяних свят своїм обов’язком. У 1887 р. збудували дитячий притулок на вул. Йоганнесгассе (нині вул. Марка Вовчка, – ред.).

Напередодні католицького Різдва члени "Католицького благодійного товариства" кожного року влаштовували у цьому притулку свято для дітей із ялинкою та подарунками. Передусім діти отримували теплий одяг, солодощі та книги. У товаристві діяла окрема жіноча секція, що займалася здебільшого заходами зі збору пожертв. До секції входили пані із "найкращих кіл" Чернівців. Серед них – дружини чиновників Матільда Захар, Амалія Вегловська, дружини професорів університету Софія Гальбан, Марія Кляйнвехтер, Ольга Калужняцька, дружина композитора та вчителя музики Анна Гржімалі та ін.

Одним із найактивніших українських товариств було "Жіноче добродійне товариство ім. св. жін. Мироносиць у Чернівцях", засноване у 1886 році. Його членкинями були Ольга Калужняцька (дружина університетського професора Омеляна Калужняцького) та Емілія Смаль-Стоцька (дружина професора Степана Смаль-Стоцького), а також інші пані з кола української інтелігенції: Найда, Вінтеровська, Прайсерона, Кобилянська, Андрушко. Товариство "Мироносиці" впродовж зими 1899 р. для допомоги бідним українським дівчатам-школяркам зібрало 364 флорин 50 крон, які потім витратили на придбання одягу, взуття й букварів для учениць. До благодійної діяльності долучалися й місцеві землевласники та меценати.

Перші прикраси були переважно їстівними

У другій половині ХІХ століття Різдво поступово комерціалізувалося. Про це свідчить велика кількість реклам у місцевій пресі.

"Підготовка до свят передбачала закупівлю продуктів: цукру, кави, шоколаду, чаю, рису, макаронів, грибів, солодощів, а також делікатесів, зокрема ікри, яку привозили з Астрахані. На початку ХХ століття такі делікатеси можна було придбати й у крамниці українського підприємця Ігнатія Власюка.

Різдвяні ярмарки розпочиналися вже на початку грудня. Вулиця Панська (нині вул. Ольги Кобилянської, – ред.) була фінансовим і торгівельним центром міста, де діяли численні кондитерські. Продавали як місцеві, так і закордонні солодощі, зокрема французький та швейцарський шоколад", – розповідає пані Катерина.

Кондитерські крамниці, за словами науковиці, пропонували також і ялинкові прикраси: ліхтарики, скляні кулі, повітряні кульки, гірлянди. Перші прикраси були переважно їстівними – яблука, горіхи, солодощі.



З початку XX століття популярності набули електричні гірлянди як безпечніша альтернатива свічкам. Проте свічки ще довго залишалися традиційним елементом святкового декору.

Щодо свята святого Миколая, то воно мало важливе значення для різних національних громад. Його святкування організовували не лише для дітей, а й для дорослих, поєднуючи святкові вистави з благодійними акціями. До організації заходів долучалися студентські товариства, музичні спілки, католицькі ордени монахинь.



"Збереглись й спогади про святкування Різдва у родині Ольги Кобилянської. Їх письменниця зафіксувала у своєму особистому щоденнику. Родина святкувала дотримувалась греко-католицького обряду. Різдво за григоріанським календарем. 25 грудня почали святкувати лише з 1924 р. після реформи календаря. Письменниця описувала процес прикрашання ялинки, що було запозичено з німецької культури. Ялинку зазвичай прикрашали батьки, а діти бачили її вже після Святого вечора. Це створювало ефект несподіванки та чарівності", – пояснює Катерина Валявська.



У роки Першої світової війни різдвяні свята набули стриманого характеру. Містяни спрямовували кошти та ресурси на допомогу пораненим і військовим через Червоний Хрест, збирали одяг, харчі та гроші.

Попри труднощі воєнного часу, традиція святкування Різдва зберігалася, адже вона була важливим чинником моральної підтримки та соціальної єдності.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram