«Ми з командою завжди»: фанатському руху «Буковини» виповнюється 20 років

Жовто-чорні банери простягаються вздовж трибуни. Барабани і крики ультрас наповнюють стадіон "Буковина". Цьогоріч руху ультрас виповнюється 20 років від дня заснування.

Про те, як за ці два десятиліття фанатський сектор пережив злети й падіння клубу, зміну поколінь та перехід від невеликої групи ентузіастів до організованої спільноти, – у матеріалі "МБ".





"Навіть якщо команда програє, ми стоїмо до останнього"

Засновник і лідер руху ультрас "Буковини" Олександр розповідає, що рух розпочинався з кількох однодумців і з часом перетворився на справжню фанатську спільноту Чернівців.

"Цього року нашому руху виповнюється 20 років з моменту, коли ми вперше організовано вийшли підтримати футбольний клуб "Буковина". Тоді, у 2005 році, кілька однодумців вирішили започаткувати ультрас-рух у Чернівцях. У середині нульових відбувся справжній підйом фанатської культури по всій Україні, цьому сприяли й популярні на той час фільми на фанатську тематику. На першому матчі нас було лише 10-12. Потім кількість постійно змінювалася – інколи 5-6, інколи 20-30. Згодом ми почали збирати вже 40 і більше вболівальників. Перший суттєвий стрибок у чисельності стався у сезоні 2009-2010, коли "Буковина" боролася за вихід до Першої ліги. Тоді з’явилося друге покоління фанатів, багато з яких залишаються з клубом досі", – розповідає Олександр.

Він зазначає, що сам термін "ультрас" прийшов з Італії та втілює у собі цілу субкультуру.

"Походження назви "ультрас" пов’язане з італійською культурою вболівання. Це специфічний стиль підтримки, сформований саме в Італії. Наприклад, в Англії слово "ультрас" майже не використовують, так само як і в країнах Латинської Америки – там існують інші традиції та назви. Якщо говорити про класичну італійську модель, що зародилася приблизно у 1950-х роках, ультрас – це переважно мілітаризований стиль підтримки: барабани, великі прапори, банери, масові перформанси та, звичайно, піротехніка.

У Британії таке не було характерним – місцевий стиль підтримки довго залишався більш стриманим, хоча з часом і там певні елементи ультрас-культури почали з’являтися", – розповідає Олександр.



За його словами, справжня сила ультрас полягає не лише в гучних кричалках чи прапорах, а в чіткій організації та скоординованій роботі всього сектору.

"Ультрас – це насамперед організована підтримка команди: як вербальна, так і візуальна. Усе, що відбувається на секторі, має бути злагодженим і цілісним. Не може кожна частина трибуни співати чи діяти по-своєму – сектор повинен працювати як один моноліт", – каже Олександр.

Серед матчів, які найбільше запам’яталися ультрас, він називає:

"Особисто для мене це, наприклад, перемога над "Чорноморцем" 3:0 або недавня над "Карпатами" 1:0. Такі поєдинки залишаються в пам’яті надовго. Якщо ж говорити саме про ультрас-перформанси, то особливо вирізняється матч 2015 року: ми підготували великий банер на весь сектор та масштабну піротехнічну програму. Про нас тоді заговорили навіть у Європі – адже далеко не кожна команда Другої ліги може зібрати повний ультрас-сектор і показати такий рівень організації, інколи кращий, ніж у представників Прем’єр-ліги", – згадує Олександр.

Ультрас "Буковина" справді відрізняються від багатьох інших груп.

"Підтримка, яку ми створюємо на матчах, вирізняється атмосферою, енергією та самовіддачею. За всі 20 років я намагався прищепити фанатам одну головну річ: справжня ультрас-підтримка – це самовідданість до кінця, незалежно від рахунку. Навіть якщо команда програє 0:3, ми маємо стояти до останнього, демонструючи свій характер, амбіції і той самий буковинський гонір, який є частиною нашої місцевої ідентичності", – каже Олександр.



"Ультрас – це родина, а не просто сектор"

Про розподіл ролей і внутрішню дисципліну розповідає один із учасників руху Богдан.

"У нас ролі в секторі змінні, але кожен знає свою ділянку роботи. Для мене "ультрас" – це майже синонім родини. Принцип простий: один за всіх і всі за одного. Я потрапив у цей рух 12 років тому. Це був жовтень 2013 року, коли я вперше прийшов саме на ультрас-сектор. Хоча на футбол ходив ще зі шкільних років. У нас чітко розподілені обов’язки. Одні відповідають за візуальну частину – банери, прапори, оформлення сектору. Інші займаються дисциплінарними питаннями: тренування, поведінка на секторі, дотримання правил та організації", – каже Богдан.

За його словами, ультрас – це не лише про підтримку на матчі.

"Ми разом із командою не тільки тоді, коли вона на підйомі, а й коли переживає складні часи. Ми не "двогодинні" фанати – ми живемо футболом", – каже Богдан.

Серед учасників ультрасу окремо є й фанатські традиції.

"Я колекціоную стікери з різних міст України. Коли їздимо на виїзди або приймаємо інші групи, у нас є звичка обмінюватися стікерами. У мене вдома є ціла стіна, на якій близько сотні різних наліпок", – каже він.

Серед легендарних матчів, Богдан виділяє декілька.

"Один із них – поєдинок 2013 року з "Дніпром", коли весь стадіон робив синхронну хвилю. Також пам’ятним був матч з київським "Динамо" минулого сезону, особливо перший тайм, коли ми вигравали. А зі свіжих вражень – цьогорічна перемога над "Карпатами" у Кубку України", – пригадує Богдан.

"Ми віддані клубу"

Окрім загальної організації сектору, ультрас формують внутрішні колективи, які займаються підтримкою команди на домашніх та виїзних матчах.

"У дитинстві я грав у футбол і завжди цікавився фанатськими секторами різних команд. Кілька років тому мені та моїм друзям запропонували приєднатися до ультрас-руху й створити власну спільноту всередині нього. У нас навіть є свій банер, який зараз на секторі. Це наше бойове крило ультрас-спільноти.

Ми представляємо жовто-чорні кольори не лише на домашніх матчах, а й на різних футбольних подіях за межами міста. Ультрасом може назватися будь-хто, але справжньою частиною ультрас може стати не кожен. Люди, які тут, – віддані клубу. Вони приходять на кожен матч, підтримують команду, незалежно від результату гри", – каже Юрій, один з учасників руху.



"Що для мене означає бути учасником ультрас? Це братерство. Ми учасники великої сім’ї, а наш колектив – ще й частина бійцівського братерства. Ми постійно тренуємось, підтримуємо форму, ведемо здоровий спосіб життя й мотивуємо до цього молодь, яка долучається", – каже Юрій.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram