«Тримаємося, але люди дуже втомлені»: митець із Чернівців понад 3 роки служить у ЗСУ

Фото надав Олександр Дадус

Олександр Дадус – художній керівник міського фольклорного театру-студії "Ґердан" та артист драмтеатру.

Із початком війни пішов до ЗСУ. Служить у складі 60 окремої механізованої бригади на посаді командира відділення обслуговування ремонту бронетанкової техніки. Його підрозділ зараз перебуває на гарячому Лиманському напрямку. Через перебої з електропостачанням бійцям терміново потрібні зарядні пристрої Bandera Power 225 S та Bandera Power 610 S. Їхня вартість – 90 тисяч гривень. Сума наче й невелика, але наразі збір зупинився. Тож небайдужих закликають допомогти.



Про це ідеться у публікації "МБ" від 16 жовтня, пише molbuk.ua



"Ворожі дрони літають над нами, як бджоли"

"Останнім часом доволі часто почали вимикати світло у зв’язку з обстрілами, аваріями. Станції можна зарядити від генератора, а від них – телефони, рації, щоби бути на зв’язку, бо це найголовніше. Коли немає світла, такі пристрої справді рятують. Бо генератор цілодобово працювати не буде, тим паче на позиціях", – каже у телефонній розмові з кореспонденткою "МБ" Олександр Дадус.

Він зауважує, що раніше кошти на потреби ЗСУ збирали значно швидше. Зараз із цим труднощі.

"Перші дні збір посувався гарно, я аж зрадів. А зараз заглохло. І це прикро, бо якщо ми оголошуємо якийсь збір, то це означає, що нам треба, грубо кажучи, на сьогодні", – пояснює.

На Лиманському напрямку, де зараз підрозділ Олександра, гучно.

"Легше не стає. Росіяни поступово, без поспіху, просуваються вперед. Скільки можемо, стільки їх стримуємо. Вони мають багато техніки, боєприпасів. Їхні дрони літають над нами, як бджоли. Своїми FPV вони фактично контролюють основну трасу.

У нас ніби й достатньо засобів протидії. Та маємо проблему: дрони є, а літати на них нікому. Людей не вистачає. Хоча забезпечення у нас доволі непогане", – запевняє захисник.

У жовтні виповнюється три з половиною роки, відколи Олександр Дадус у війську. За цей час його життя повністю змінилося. З відомого артиста, ведучого велелюдних міських заходів він став досвідченим військовим. Який втомився, дуже сумує за родиною, але, попри все, залишається на передовій.

"Якщо вже починаєш якусь справу, то потрібно її доводити до логічного завершення. Хоча, тих, із ким починали служити, залишилися одиниці. Багато хто списався з різних причин. Час від часу зідзвонюємося з ними. Запитують: "Ну, що там?" Відповідаю: "Та нічого, все як завжди. Війна..."

Звісно, ми були б вдячні, щоби нас замінили. Хоча б на якийсь період відволіктися. Люди надзвичайно стомлені, насамперед морально. Складно навіть раз на пів року потрапити додому. Людей не вистачає, треба виконувати роботу, а нікому. Тому якось так і виходить.

Нам кажуть: "Вас не можуть замінити, бо ви дуже досвідчені". Але ж ми не прийшли такими. Я, наприклад, зі строкової служби був комісований за станом здоров’я. Вперше дізнався, що таке зброя і армія, на навчаннях резервістів у 2017-му.

Зрештою, такими ж досвідченими, як ми зараз, можуть стати ті, які прийдуть нам на заміну. А то, виходить, ви там сидіть, а хтось буде піднімати економіку Чернівецької області", – іронізує військовий.



"У Чернівцях бояться не війни, а ТЦК"

У Чернівцях війна не відчувається, зауважує Олександр.

"Усе тихо, спокійно. З одного боку, це добре, а з іншого – люди розслабилися. Через це виявилися не готовими до російської атаки по місту. Найбільше ж вбиває, коли пишуть, мовляв, чим займаються ЗСУ і ППО, як вони допустили, що "шахед" долетів аж до Чернівців? Тоді сидиш і думаєш: що я тут роблю?...

Якщо порівнювати з тим, як зараз, то попередніми роками вдома більше почувався якоюсь важливою частиною суспільства. А сьогодні – у формі чи без – ніхто на тебе не звертає уваги. Дехто, побачивши тебе, узагалі сахається і переходить на інший бік, бо гадає, чи ти часом не з ТЦК. Це страшно, що в Чернівцях люди бояться не війни, а ТЦК, – зауважує захисник.

В Олександра та його коханої дружини Маріанни – двоє дітей. Вони вже звикли до того, що тато боронить Україну. Та все ж, коли приїжджав у відпустку, всіляко намагалися його втримати вдома.

"Навіть речі мої ховали і ключі від машини забирали. Але насправді вони розуміють, що так мусить бути, і нічого тут не вдієш. Сподіваємося, ще трохи, і ми знову будемо вдома, повернемося до своєї справи", – вірить Олександр Дадус.



Як допомогти

Карта Universal Bank
5375411215513966

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram