Чернівцям – 617 років: історія міста і цікаві факти про нього

Фото з колекції Едварда Туркевича

У грамоті молдавського господаря Олександра І, виданій львівським купцям 8 жовтня 1408 року, Чернівці згадано шість разів як важливий митний пункт Молдавії на кордоні з Польщею. Копія цієї грамоти зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Також зберігся список старостів Чернівців, де зазначено, що капітан Гіуля був старостою міста з 1387 року.



На картах першої половини ХVІІІ століття Чернівці позначені на лівому березі річки Прут. Це підтверджують археологічні знахідки у Ленківському городищі. Колись заболочена з півночі й порізана струмками з півдня долина Прута була доступною для сухопутного транспорту тільки в цьому місці. З побудовою Ленківського городища закрили прохід по долині річки, а торговий шлях узяли під контроль.

Укріплення, що захищали давньоруське місто на лівому березі Прута, були знищені монголо-татарами в ХIІІ столітті. Мешканці залишили своє житло та перебралися на правий берег річки. Тут заснували нове місто, яке розвивалося під захистом Цецинської фортеці.

Назва міста Чернівці, ймовірно, пов’язана з назвою стародавнього міста Черн. Воно згадується в "Списку руських городов дальних и ближних". Літописець робить перелік міст "на сей стране Дуная" і згадує Черн.

Можливо, місто, укріплення якого були збудовані з дубового дерева та землі, на вигляд було чорним. Через це його могли називати Черн, Черноград, Чорне місто. Перебравшись на правий берег Прута, мешканці могли назвати нове поселення "Чернівці" на позначення людей, які походять із Черна.

За іншою версією, назва Чернівці може походити від прізвища Чорний. Відома в ХІV-ХV століттях боярська родина Негру мала землеволодіння на Буковині. Один із них, Дума Негру, згаданий у 1462 році як Дума Чорний, тобто в українському перекладі з румунської.

Існує ще третя версія за народною легендою, що нібито назва Чернівці походить від словосполучення "чорні вівці". Колись на цій території випасали багато чорних овець – звідси й назва.

Історики наголошують, що давні Чернівці не були містом, тобто укріпленим поселенням. Їх правильніше називати торгом. Припускають, що Чернівці спочатку розвивались як своєрідне передмістя Цецина, що виконувало митні функції на великій річці, де селився чорний люд, зокрема, ремісники, що обслуговували Цецинську фортецю.

У середині XIV століття Чернівці потрапляють під владу Угорщини, потім – Молдавського князівства, а далі – Туреччини. Завдяки вигідному розташуванню і проходженню через нього торгових шляхів місто стало торговельним пунктом. Та бурхливо воно почало розвиватися лише після приходу на ці землі Австрійської імперії у 1775 році.

Цікаві факти

Про герб, ратушу, Резиденцію…

* Після приєднання Буковини до Австрійської імперії Чернівці отримали герб європейського зразка, який почали використовувати з 1784 року. На ньому зображена відкрита міська брама із сімома зубцями, а над ними – у два ряди вісім каменів (цеглин). У центрі брами вміщений австрійський герб – двоголовий орел із щитком на грудях. Під брамою – перехрещені лаврові гілки, перев’язані стрічкою. Відбитки печатки з цим гербом збереглися на декількох документах першої половини 19 століття.

*До 1780 року в Чернівцях не було жодного мурованого будинку, всі споруди були дерев'яні під солом'яними стріхами. Першу кам'яну споруду в місті звели військові – це Генеральський дім на розі нинішніх вулиць Головної та Шкільної.

*Окрасою і гордістю Чернівців є ансамбль Резиденції митрополитів Буковини й Далмації, внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Під час будівництва у 1864-1882 роках дотримувались цікавих правил: кожну цеглину ретельно вимірювали та перевіряли на звук. Один майстер міг класти вдень не більше сотні цеглин. З черепиці створили багатоколірний геометричний орнамент.

*На вулиці Сагайдачного розташована найстаріша в місті дерев’яна Миколаївська церква. Легенди розповідають, що в цьому храмі свого часу відспівували сина Богдана Хмельницького Тимоша, якого смертельно поранили в битві під Сучавою, і молився Іван Мазепа.

* Візитівкою Чернівців стала пішохідна вулиця Ольги Кобилянської (колишня Панська). Як розповідає легенда, колись її підмітали букетами троянд.

*Дискусії про місце спорудження міської ратуші велися майже 20 років. Звели її на площі Ринок (нині Центральна). Через нерівність поверхні та грунтові води заклали шестиметровий фундамент. На верхівці ратуші встановили металевий шпиль з позолоченою мідною кулею та двоголовим орлом висотою до трьох метрів.

*Художній музей на Центральній площі – одна з найбільш вишуканих пам'яток модерну в Центрально-Східній Європі. Будівля побудована за проєктом віденського архітектора Губерта Гесснера.

*Турецька криниця на площі Пресвятої Марії також має свою легенду про історію кохання турецького паші до чернівчанки. Юна красуня відмовилася піти в гарем і стрибнула в криницю.

*Ініціатором відзначення 500-ліття Чернівців став історик Фрідріх Кайндль.

На ратуші виклали з електричних гірлянд графічні зображення герба міста та цісарського орла. Святкування вартувало 22 695 крон, що на той час було чимало.

*У 2008 році відзначили 600-ліття Чернівців. Відремонтували площі Філармонії та Пресвятої Марії, вулицю Кобилянської, відреставрували багато старовинних будинків. На Центральній площі відкрили алею гербів міст-побратимів, на Театральній – алею зірок. Завершилося святкування лазерним шоу та першим в Україні чотирирівневим феєрверком, який сягав 150 метрів заввишки.

Підготувала Надія БУДНА