Відзначать 100-річчя офіцера УПА, патріарха українського руху на Буковині

13 вересня 2026 року виповниться 100 років від дня народження Святослава Мельничука. Він був непересічною особистістю. Завзятим та рішучим громадсько-культурним діячем, вояком УПА, засновником та диригентом хору "Гомін Буковини", співзасновником товариства української мови "Просвіта", засновником і головою братства ОУН-УПА на Буковині, членом Правління Українського Народного Дому.

Про це пише Український Народний Дім у Чернівцях.



Як йдеться у повідомленні, 1 жовтня, в свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисників і захисниць України в Український Народний Дім у Чернівцях зібрались буковинці, яка пам’ятають Святослава Васильовича й прагнуть зберегти спомин про нього. Мета зібрання – пригадати його величезний вклад в збереження та розбудову вільної незалежної України й створити громадський організаційний комітет з достойного вшанування та відзначення сторічного ювілею Святослава Мельничука.



Очільник Українського Народного Дому в Чернівцях Старик Володимир опублікував генеалогічне дослідження напередодні сторічного ювілею українського героя:

"Наступного року виповниться сто років від дня народження Святослава Мельничука – офіцера Української Повстанської Армії, довголітнього політв’язня, патріарха громадського життя постсовєтської буковинської України, талановитого музиканта, котрий багато зробив для відродження традицій українського багатоголосого хорового співу на Буковині", - йдеться у дописі.

Рід Мельничуків з прадавніх часів мешкав в центрі селі Лашківка, що було складовою частиною найбільшого маєтку радівецьких єпископів "Великий Кіцмань", в австрійський час виділившись в окрему громаду. В найдавніших лашківських метричних книгах, які збереглися з 1840 року, Святославовий прадід Георгій Мельничук та його брати Дмитро й Василь записані як належні до соціального стану "підданих", тобто феодального залежних від православних владик селян. Щойно в 1862 році лашківський священник Василь Продан, засновник першої української громадської організації на Буковині "Руська Бесіда", записав в метриці шлюбу Георгія Мельничука його стан як "господар". Пізніші священники села Лашківка вказували соціальний стан своїх парохіян Мельничуків як "селяни".

Першим представником цієї родини, який зумів здобути вищу освіту, був Святославовий батько Василь Мельничук. Він народився 2 листопада 1895 року в селянській родині Івана Мельничука, родом з Лашківки, та Марії Куєк, родом з сусіднього села Витилівка. Його охрестив 5 листопада 1895 року православний парох Лашківки Елевтерій Дашкевич, внісши про це відповідний запис українською мовою до лашківських метричних книг. Закінчивши курс навчання в українській народній школі в Лашківці, Василь Мельничук в 1907 році вступає до української державної гімназії в місті Кіцмань, де успішно навчається аж до вибуху Світової війни. Продовжував мешкати в батьківській хаті в Лашківці, щодня за будь якої погоди долаючи шлях 5 км до гімназії і 5 км назад – натомість батьки не мусіли оплачувати проживання та харчування свого сина у Кіцмані.

Збережені метричні та гімназійні документи дозволяють простежити за переїздами родини Мельничуків в перші роки після їхнього весілля та встановити місце народження Святослава. Спершу сім’я мешкала в хаті Костянтина Євстафієвича в Суховерхові, де 29 жовтня 1922 року народився найстарший син Ігор. Соціальний стан Василя Мельничука в цей час звучав так: слухач філософії в Суховерхові.

Після повернення на Буковину Василь Мельничук вступив на навчання в православну духовну семінарію в Чернівцях, яке завершив в 1930 році. Його дружина і діти мешкали весь цей час в Суховерхові на обійсті діда Костянтина Євстафієвича. В 1937 році Святославові настав час вслід за старшим братом Ігорем піти на навчання в Кіцманський ліцей "Димітрій Кантемір", колишню українську гімназію. Обидва брати під час навчання в Кіцманському ліцеї мешкали в інтернаті, колишній гімназійній бурсі.

Більшовицький наступ зруйнував якось налагоджене на Холмщині життя родини Мельничуків. Втікаючи від фронту Василь і Меланія виїхали на Захід, зумівши забрати з собою лише двох доньок. Хлопці ж, покинувши своє навчання, влилися в лави УПА і виконували відповідальні доручення на Буковині та Волині.

Святослав Мельничук після закінчення офіцерських курсів УПА воював як командир чети в буковинських горах, поранений потрапив в полон, був засуджений до 20 років каторжних робіт. Ще в 1992 році постсовітська прокуратура Чернівецької області відмовлялася реабілітувати офіцера УПА, тож він жив під постійним наглядом і тиском органів як "ворог народу". Своїх батьків і сестер він зміг побачити лише через 30 років, коли відкрилася можливість поїхати в канадський Вегревіль, де опинилася родина Мельничуків.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram