«Народився в рік незалежності, а тепер її захищаю»: сьогодні Україна відзначає 34 роки своєї незалежності

24 серпня, Україна відзначає 34-ту річницю незалежності. Це свято свободи, вистражданої поколіннями, і водночас день, коли ми дякуємо тим, хто нині боронить державу в запеклих боях на Донбасі, Сумщині, Харківщині та Запоріжжі.

"МБ" поспілкувався із 34-річним солдатом чернівецького підрозділу Національної гвардії України Сергієм Чорнеєм, який народився у рік проголошення незалежності.



Сергій Чорней – із села Берегомет. Все життя жив там, працював різноробом. З дружиною виховували сина та донечку. Та у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, чоловік, не зволікаючи, прийшов до військкомату.



Згадує, що це йому вдалося не відразу, адже у ТЦК сказали: "Люди є, ви ще зачекайте". Та Сергія це не зупинило, він наполегливо телефонував і, зрештою, потрапив до лав Національної гвардії України.

Від Серебрянського лісу – лише назва

— Спочатку разом із побратимами пройшли навчання, бойове залагодження. Мені дали позивний Гольф, бо я як машина, – жартує гвардієць. — Згодом поїхали у нашу першу ротацію — на запеклі бої в Серебрянському лісі. Ситуація була дуже складна, ворог завдавав постійний мінометних обстрілів, накривав артою, намагався брати живою силою. Ми з хлопцями тримали оборону та давали відсіч. Від Серебрянського лісу залишилася лише назва, адже лісу там давно вже нема — всі дерева випалені або повалені. Це наче з фільмів про війну. Та, на жаль, це наше реальне життя. Будучи там, я думав про свою сім’ю, знав, що повинен вижити, бо вдома чекає дружина та двоє діток.

"Ніколи не варто недооцінювати ворога"

Згодом військового та його побратимів вивели на відновлення. Під час відновлення чоловік і далі служив у Нацгвардії.

Через кілька місяців знову ротація — Лиманський напрямок.

— Кожен раз — як перший. Однак у другій ротації я почувався вже більш впевнено. Під час першого відрядження на схід України ми дечого навчилися, багато чого побачили. Цього разу були більш підготовлені. Щодо нашого ворога, це були навчені специ. Більш недосвідчених вони пускають на гарматне м’ясо. Та ніколи не варто недооцінювати ворога. Це війна, і це страшно: втрати, скалічені долі. Але ми зобов’язані вистояти та перемогти, щоби наші діти жили в незалежній державі. Коли я народився, Україна здобула незалежність. У цій державі я ріс, тепер мій обов’язок її захищати, – говорить Сергій.

Після оборони Серебрянського лісу гвардієць повернувся на відновлення. Згодом знову поїхав у Донецьку область на Покровський напрямок. Там отримав чотири кульові поранення.

— Під Покровськом ситуація дуже напружена. У ворога багато різної техніки, тепер багато дронів, а вони дуже небезпечні. Будучи на позиції, я отримав множинні кульові поранення. Поки чекав на евакуацію, думав лише про сім’ю і як вижити. На щастя, мене витягнули та доправили до госпіталю, згодом пройшов реабілітацію, — каже військовий.

Зараз Сергій Чорней служить у Національній гвардії. Каже, що його головна мрія — це перемога України.

— Це одна наша спільна мета, наш обовʼязок. Хочеться сказати чоловікам, які в тилу: приєднуйтесь до війська, хлопців треба міняти, Україну відвоювати! Я хочу, щоб наші діти росли тут, говорили українською, відчували себе вільними й незалежними. Для цього нам усім разом потрібно вигнати ворога з рідної землі! – підсумовує солдат.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram