«У кожному хрестику моя душа»: історія майстрині з Буковини, яка вишила 50 сорочок

Буковинка Марія Бобілчук за одинадцять років вишила понад 50 сорочок.

Вона почала вишивати ще в дитинстві разом із сестрою, творила перші рушники та наволочки. Згодом надовго залишила цю справу. А кілька років тому почала вишивати на замовлення, йдеться у публікації "МБ".



"У дитинстві ми вишивали шовчиком, тоді була така нитка, “волічка” називалась. Робили з того, що мали: нитки прості, тканина теж не така, як тепер. Зараз уже є спеціальні нитки, тканини. У кожному хрестику моя праця і душа", - розповідає пані Марія.

Вишивальниця каже, працює вручну і не використовує машинку.

"Для мене це не просто вишивка, а душа, вкладена у кожен стібок. Машинна робота не дасть того тепла і акуратності, що має ручна", - переконана пані Марія.



Найбільше жінка працює взимку.

"Приберу, їсти зварю, попораюся і сідаю вишивати. Роблю це допізна. Серіал собі ввімкну, дивлюся, а руки працюють. Узимку за місяць можу сорочку вишити. Влітку вже не так багато вишиваю, більше часу йде на город і домашні справи. Очі вже слабші були окуляри двійка, потім трійка, тепер вже четвірка. Але я продовжую шити далі", - зізнається жінка.

Марія розповідає, що для неї важливо не лише вишивка, а й спілкування з іншими майстринями. Обмін досвідом і натхненням допомагає знаходити нові ідеї для творчості.

"Часто натхнення я знаходжу у спілкуванні з іншими дівчатами, які теж займаються вишивкою. Ми ділимося ідеями, обговорюємо різні кольори та техніки. Це допомагає мені не зупинятися на одному стилі, а постійно пробувати для себе щось нове", - каже Марія Бобілчук.

Пані Марія розповідає, що вишивка для неї - це не просто захоплення чи заробіток, це ще й спосіб розслабитися, пережити біль і знайти внутрішню силу.



"Я за вишиванням відпочиваю і заробляю. Вишивка мені допомагає розслабитися. Коли сина поховала, то вишивала. Працювала і забувала за біль. Це мене заспокоювало, відволікало. Забуваю про все, коли шию", - продовжує жінка.

Марія ділиться порадою для тих, хто лише робить перші кроки у світі вишивки. Вона впевнена, що головне - це не боятися і мати справжнє бажання вчитися.

"Майте терпіння і любов до справи. Не бійтеся починати, навіть якщо спершу здається складним з часом все вийде гарно. Навіть якщо помилки трапляються - це частина навчання. Любіть те, що робите, і результат вас здивує", - переконана майстриня.

Насамкінець пані Марія ділиться своїми думками щодо вишивки як обов’язкової частини української культури.

"Зараз, я думаю, вишивка навіть важливіша, ніж колись. Тепер кожен хоче мати свою вишиванку. Одягають її на День вишиванки, на різні свята. Це наше, рідне. Як бачиш людей у вишитому, то душа радіє", - зізнається Марія Бобілчук.

Автор Степанія Головач

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram