На Буковині після освячення пасок селяни пригощають одне одного дорогими напоями та смаколиками

За традицією, господині села Розтоки, що на Буковині, вишивають до Великодня нові вишиванки та вмиваються водичкою з-під писанки.

"Великдень – це свято возз’єднання села. У цей день збирається в батьківському домі вся родина. А приїжджі, які народилися в селі, можуть побачитися біля церкви", – розповідає Віра ПАСАРЮК, директор школи села Розтоки Путильського району на Буковині.

– Був період, коли люди почали забувати давню традицію, і на Великдень одягалися до церкви у звичний одяг. Та зараз повертається мода на гуцульське вбрання, – каже Віра Пасарюк. – Деякі дівчата одягають до церкви запаски, постоли та вишиті сорочки. Більшість чоловіків біля церкви на Великдень – також у вишиванках.

Святкування Великодня на Гуцульщині починається опівночі. Люди йдуть на нічну церковну службу. Здавна говорять, що спати цієї ночі не можна. Більшість людей дотримуються цього правила.

– На Великдень зранку слід помитися водичкою, в яку ставимо писанку та копійки, – зауважує пані Віра. – Цей звичай – здавна. Робиться це для того, щоби бути красивими, здоровими й багатими.

Біля церкви вітають родичів та односельчан

"До церкви на Великдень беремо скатертину, посуд, наповнений водою (якщо це глечики чи чашки) чи різними смаколиками, – розповідає пані Віра. – У кожного біля церкви є своє місце, залишене ще предками. Саме на своєму місці розстелюємо скатертину, розіклавши посуд та їжу. Обов’язково мають бути писанки, паска та, звісно, Великодній кошик".

Розтоківчани беруть з собою до церкви й вино. Іноді це може бути й дорогий коньяк чи лікер. Після освячення вони вітають родичів й односельчан біля церкви, пригощаючи вином та закусками з Великоднього кошика.

– У нас також прийнято давати одні одним посуд та солодощі за поману, – каже В. Пасарюк. – Цей звичай також віддавна.
Цього дня намагаються також забігти до церковної дзвіниці. Саме на Великдень дозволяється дзвонити в церковні дзвони безперестанку.