Наче безсмертні: як пішоходи в Чернівцях нехтують ПДР. Блог Діани Ватаман

Ледь не щотижня стаються ДТП зі смертельним фіналом для пішоходів.

Люди після таких новин мали б бути обачнішими, але ж ні – переходять дорогу й далі так, наче вони безсмертні.

Особливо смілива у цьому плані молодь. Помічаю, як у годину-пік, коли багато авто, вони вибігають на дорогу й ходять між машини, тільки би перебігти на той бік швидше. Тільки не зрозуміло, невже так складно зачекати ще півхвилини, щоб перейти дорогу на зелене світло? Куди ж так поспішати?

Днями на Руській бачу: дівчина на червоне світло вибігає на зебру й переходить швидко дорогу. Водії сигналять на неї, один зупинився і вигукнув, що через таких, як вона, на дорогах – аварії, а водії мають відповідати за смерть дітей, які не думають головою. Вона навіть не звернула уваги на це, пішла далі. На цьому ж переході на розі Руської та Лук’яна Кобилиці бачу таку ж ситуацію через кілька днів. Дві дівчини вирішили не чекати зеленого на світлофорі, озирнулися і, зі словами "ой, та ми встигаємо перебігти туди й назад", побігли між авто. Знову крики водіїв, сигнали. З одного авто чоловік визирнув і зробив дівчатам зауваження, на що вони відповіли, що дуже поспішають. "Краще на кілька хвилин пізніше додому, ніж на десятки років раніше у морг. Чули таке?

Думайте головою", – крикнув він їм. Дівчата лише посміялися з того.

Ще можна списати на невідповідальність такі речі дітям, молодим людям, а що казати, коли дорогу з двома торбами в руках і дитиною на шиї у неналежному місці переходить доросла жінка? Бачила таке днями, й досі не можу забути. Біля ринку "Центральний" на Героїв Майдану жінка скупилася на базарі, бо тримала у руках торби з продуктами. Поруч із нею йшов маленький син, з виду років три-чотири. Вона й не планувала пройтися кілька метрів вище до переходу – взяла сина на руки й поглядала, коли буде менше машин, щоби перебігти дорогу. Не повірите, але син зробив мамі зауваження: мовляв, їх у садочку вчили, що так робити не можна і що треба дочекатися зеленого кольору світлофора і тільки тоді переходити дорогу.

"Сина, мовчи! Мало лі шо кажуть у садочку, ти маму слухай – і все буде добре!" Із цими словами мати з сином перебігли дорогу. "Гарний" приклад показала.

Люди чомусь думають, що з усіма трапляється, а їх біда обов’язково омине. Скільки ще нещасних випадків має трапитись, аби ми почали цінувати життя?

Діана Ватаман

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram