DataLife Engine > блог Ярослава Волощука > Вендетта по – кремлівськи?

Вендетта по – кремлівськи?

Не знаю, чи встиг путлер долетіти до москви та до свого бункеру після візиту до Китаю та вже одразу дав команду помститися непокірним хахлам за руйнацію його дітища – Керченського мостового переходу, апофіозу його захоплення Криму. Настрій у царя-батюшки був не вельми гарний. Із його ідеї поділити світ на трьох вийшов великий пшик. Сиділи та балакали, а добалакалися до недолугої декларації ні про що.
Добувати нафту та газ. Не допускати ядерного протистояння. Не переслідувати поганих керівників держав ( фактично ідеться про них трьох), реформувати ООН. Ніякої тобі конкретики та деталізації. Як я і передбачав у попередньому блозі – приїхали на таку собі фотосесію, аби показати, які вони великі пурці.

Вже цієї ночі та впродовж дня ми відчуваємо із кількості ракет та дронів оту всеосяжну "любов" царька до нібито єдиного із москалями народу, тобто до нас. Все на що спроможний цей кращий друг Трампа – бити і бити по цивільних та мирному життю і важливій інфраструктурі. Як сам він зазначав – нравіться чи не нравіться – терпі моя красавіца. Але чого інакшого можна було очікувати від неадекватного діда.


Та протягом минулого тижня відбулося і ще декілька знакових подій. Нашим збройним силам, як презент до зустрічі диктаторів, вдалося потопити арку керченського мосту, яка не витримала своєї ваги під докорами сумління та впала у фарватер протоки між Азовським та Чорним морями, чим надовго призупинила судноплавне сполучення між ними. Власне через що карлик і збісився. На декілька місяців у цій зоні осінні та зимові шторми, тож відновити її та щей і під вогневим контролем наших ударів буде ох яка непроста справа. У рашці дуже багато інших річок і Дон, і Волга, на яких стоять інші мости. Тож, хто зна, може і вони не витримуватимуть і від сорому падатимуть у воду.

Днями в Берліні відбулася зустріч коаліції "охочих", на якій також прийняті ряд важливих рішень. Європа таки долучається до перемовного процесу, тож ми тепер у ньому не одні у протистоянні проти двох. Підтверджена підтримка України та надаються нові пакети військової допомоги. Макрон навіть заговорив про слушний час, аби на порядок денний винести реальне приєднання України до військового-політичного блоку НАТО. Декілька років тому я прогнозував, що прийде час, коли не ми проситимемось до нього, а сам блок прийде до нас із пропозиціями. Так воно і стається. Наша зброя, наш досвід, наші герої - чи не єдина гарантія безпеки Європи, бо на Америку за врядування Трампа надії не великі.

Дуже символічними та змістовними були заяви окремих політиків, як реакція на лобизання путлера та Доні. Туск заявив, що бережи нас Боже від таких друзів. Не вибирав слів і канцлер Німеччини Мерц на критику американцями атаки на Керченський міст. Як завжди надійними партнерами виявились британці та норвежці: гроші на ракети, 1000 далекобійних дронів та фінансування будівництва для нас бойових катерів. Наш міністр оборони також пообіцяв нарощувати далекобійні удари по ВПК та логістиці московії, тож ми тепер вже не нагадуємо боксерську грушу для биття, а даємо по зубах та голові нехай ще не нокдауном, але до кровопускання. І хоча брехливий плішивий пес бреше, що то ми напали на нього, ми знаємо правду та справжню причину війни. Тож для нас варіанту самозбереження не існує, крім того, аби продовжувати бити ворога-супостата.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram



Повернутися назад