Перемовини наче байка «Лебідь, рак та щука»
Ніколи не сприймав оці тристоронні перемовини надто серйозно та позитивно, бо надто різні цілі в трьох сторін.
Перше зауваження - не можу погодитись із тим, що перемовини ведуться між Україною, США та московією. Якщо з нашою країною ми можемо умовно погодитись, що наші перемовники відображають інтереси держави, то у двох інших сторонах це викликає дуже великий сумнів. Що маю на увазі? Перемовники від США не є офіційними особами державного апарату, а представляють особисті інтереси президента Дональда Трампа. Мабуть звідси і головні проблеми перемовин. Не можу сприймати і думку про те, що учасники перемовин від москви є легітимними учасниками, бо все у тій країні вирішує лише одна особа – диктатор путлер.
Оскільки у заголовок блогу я вивів аналогією із байкою про лебедя, рака та щуку, тож спробую аргументувати, кого із ким я асоціюю. Почнемо із України. Відвожу їй роль Лебедя. Оскільки він найбільш благородний із цих трьох персонажів та може асоціюватись із жертвою агресії. Ми віримо у те, що світом мають керувати певні моральні, духовні та правові цінності. ( Не беремо до уваги наших корупціонерів), керуємось жертовністю та вірою у справедливість, проявляємо лідерство та хоробрість у самозахисті не лише себе самих, а й колективного Заходу. Тож у цьому ми різко відрізняємось від двох інших персонажів.
Роль Рака я віддаю рашці, бо вона як і той, що пересувається задом наперед, прагне повернутися до якихось уявних для них минулих часів. Не випадково вони ставлять за точку відліку угоду часів Гельсінкі про співіснування двох систем часів холодної війни. Нам видається це абсурдом, але для них це мета – знову поділити Європу на зони впливу та навіть стати гарантами безпеки для країн Східної Європи. Вони хочуть гарантувати Польщі, Естонії, Латвії, Литві, Фінляндії захист від незрозумілих загроз та агресорів. Хіба не анекдот, що москва захищатиме Естонію від агресії Латвії чи Фінляндії, а Польщу від агресії Литви? Рашка мріє про виведення військ НАТО та демілітаризацію цих країн начебто для своєї безпеки. Чорне роблять білим, а біле – чорним.
Зрозуміло, що США залишається роль Щуки, хижака, що не має сентиментів до маленьких рибин та прагне їх, якщо не проковтнути, то добре полякати. Ще раз мушу акцентувати увагу на тому, що отих двох приватних перемовників не можна вважати представниками держави США. Вони представляють хижі інтереси клану Трампів. Отож у тій трійці ми змагаємось одні проти двох. Зять та бізнес-партнер дуже сумнівні перемовники стосовно стратегічних інтересів держави США. Сподіваємось, що у 2027 році ситуація може змінитись на краще, тому і активізувалися оті рухи, аби прискорити перемовний процес і досягти бодай якогось результату ще у цьому році.
Тож наша стратегія: витримати цей шквал та тиск, але і не втратити вікно можливостей досягнення прийнятного для нас результату. Нам дуже важливо розбавити існуючу трійцю додатковими перемовниками, аби бодай був паритет у перемовних сторін і змінити парадигму москви, що цей конфлікт є внутрішніми розбірками лише московитської імперії. Європа здається це розуміє, але не готова повноцінно протистояти неоімперській політиці. Та чи має вона альтернативу ЄС та НАТО?
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Перше зауваження - не можу погодитись із тим, що перемовини ведуться між Україною, США та московією. Якщо з нашою країною ми можемо умовно погодитись, що наші перемовники відображають інтереси держави, то у двох інших сторонах це викликає дуже великий сумнів. Що маю на увазі? Перемовники від США не є офіційними особами державного апарату, а представляють особисті інтереси президента Дональда Трампа. Мабуть звідси і головні проблеми перемовин. Не можу сприймати і думку про те, що учасники перемовин від москви є легітимними учасниками, бо все у тій країні вирішує лише одна особа – диктатор путлер.
Оскільки у заголовок блогу я вивів аналогією із байкою про лебедя, рака та щуку, тож спробую аргументувати, кого із ким я асоціюю. Почнемо із України. Відвожу їй роль Лебедя. Оскільки він найбільш благородний із цих трьох персонажів та може асоціюватись із жертвою агресії. Ми віримо у те, що світом мають керувати певні моральні, духовні та правові цінності. ( Не беремо до уваги наших корупціонерів), керуємось жертовністю та вірою у справедливість, проявляємо лідерство та хоробрість у самозахисті не лише себе самих, а й колективного Заходу. Тож у цьому ми різко відрізняємось від двох інших персонажів.
Роль Рака я віддаю рашці, бо вона як і той, що пересувається задом наперед, прагне повернутися до якихось уявних для них минулих часів. Не випадково вони ставлять за точку відліку угоду часів Гельсінкі про співіснування двох систем часів холодної війни. Нам видається це абсурдом, але для них це мета – знову поділити Європу на зони впливу та навіть стати гарантами безпеки для країн Східної Європи. Вони хочуть гарантувати Польщі, Естонії, Латвії, Литві, Фінляндії захист від незрозумілих загроз та агресорів. Хіба не анекдот, що москва захищатиме Естонію від агресії Латвії чи Фінляндії, а Польщу від агресії Литви? Рашка мріє про виведення військ НАТО та демілітаризацію цих країн начебто для своєї безпеки. Чорне роблять білим, а біле – чорним.
Зрозуміло, що США залишається роль Щуки, хижака, що не має сентиментів до маленьких рибин та прагне їх, якщо не проковтнути, то добре полякати. Ще раз мушу акцентувати увагу на тому, що отих двох приватних перемовників не можна вважати представниками держави США. Вони представляють хижі інтереси клану Трампів. Отож у тій трійці ми змагаємось одні проти двох. Зять та бізнес-партнер дуже сумнівні перемовники стосовно стратегічних інтересів держави США. Сподіваємось, що у 2027 році ситуація може змінитись на краще, тому і активізувалися оті рухи, аби прискорити перемовний процес і досягти бодай якогось результату ще у цьому році.
Тож наша стратегія: витримати цей шквал та тиск, але і не втратити вікно можливостей досягнення прийнятного для нас результату. Нам дуже важливо розбавити існуючу трійцю додатковими перемовниками, аби бодай був паритет у перемовних сторін і змінити парадигму москви, що цей конфлікт є внутрішніми розбірками лише московитської імперії. Європа здається це розуміє, але не готова повноцінно протистояти неоімперській політиці. Та чи має вона альтернативу ЄС та НАТО?
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад