Хто із двох більший ТЕЛЕ-пень?
Хоча я виділив у останньому слові заголовку першу частину слова, йдеться зовсім не про телебачення, чи телепортацію, а про психоаналіз двох лідерів найбільших ядерних потуг світу. Це намагання бодай щось зрозуміти у тому, що не піддається ні логіці, ні здоровому глузду, ні моральним цінностям.
Не можна не дивуватись тому, що відбувається у стосунках між Лисим та Рудим-пелехатим. Чи то вони прагнуть обіграти один одного? Чи дуетом дують в одну дудку? Дуже важко збагнути. Начебто різні держави, різні геополітичні інтереси, але як злагоджено працюють ці хитромудрі посіпаки. Великий бізнесмен, укладач найкращих угод та кадровий кагебіст виглядають справжніми друзяками, що підіграють один одному та синхронно працюють на руйнування світового порядку та знецінення будь-яких цивілізаційних цінностей.
Якщо оцінювати всі їхні дії із того, що у народі називають "на хлопський розум", то виглядає так, що вони діють за спільним сценарієм на середньострокову перспективу. Наведу кілька прикладів. Здавалося, що ось-ось сплющиться нафтогазова галузь рашки, аж раптом Доні розпочинає війну із Іраном, аби порятувати світ від режиму аятол та їх ядерних погроз. Із бажаного бліцкригу війна перетворюється на світову енергетичну кризу. Рашка потирає руки, бо виснажуються запаси антибалістичних ракет, а ціни на нафту ростуть і вона знову стає гравцем на цьому ринку. Хіба не дивує той факт, що найбільший експортер нафти та дизелю у світі США наче жебрак втішається тим, що москва простягає руку допомоги у дизельній угоді аби на кілька годин забезпечити американських фермерів дуже ефемерним пальним, якого у самій рашці величезний дефіцит та діє державне рішення про заборону експорту.
Як мило звучить фраза про великого гуманіста путлера на фоні того, що він звільняє громадянина США у віці 74 років, що наче б то воював на боці України. Давня стратегія тиранів - арештовуй невинних, а потім торгуй ними.
Аби зрозуміти всі ці сальто-мортале згаданих політиків потрібно спробувати поглянути в корінь проблем. Чому Україна для До наче кістка в горлі, а рашка найцінніший партнер? Бо що може запропонувати жадібному бізнесмену наша невелика і дуже вже поруйнована країна, що бореться за незрозумілі для нього цінності на противагу величезній тиранічній країні, яка керується однією персоною та володіє незліченними запасами природних ресурсів. Явно ситуація не на нашу користь. Тому у змаганні, хто із них більший телепень, немає однозначної відповіді. Бо один із них марить відродженням імперії, а інший мріє стати найбагатшою людиною світу. Тож на цьому шляху у них спільні інтереси. Поділити світ на двох чи на трьох то, мабуть, їхня заповітна мрія. Та чи погодиться на це світ? Чи готова Європа до нової Ялти з новими сферами впливу? Скільки часу піде на відповідь на це питання, важко прогнозувати. Та без перебільшення протягом року світ перебуватиме у турбулентній ситуації. Вибори у Франції та інших країнах покажуть чи в ЄС поглибиться криза, чи він вистоїть і дасть гідну відповідь на цю загрозу.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Не можна не дивуватись тому, що відбувається у стосунках між Лисим та Рудим-пелехатим. Чи то вони прагнуть обіграти один одного? Чи дуетом дують в одну дудку? Дуже важко збагнути. Начебто різні держави, різні геополітичні інтереси, але як злагоджено працюють ці хитромудрі посіпаки. Великий бізнесмен, укладач найкращих угод та кадровий кагебіст виглядають справжніми друзяками, що підіграють один одному та синхронно працюють на руйнування світового порядку та знецінення будь-яких цивілізаційних цінностей.
Якщо оцінювати всі їхні дії із того, що у народі називають "на хлопський розум", то виглядає так, що вони діють за спільним сценарієм на середньострокову перспективу. Наведу кілька прикладів. Здавалося, що ось-ось сплющиться нафтогазова галузь рашки, аж раптом Доні розпочинає війну із Іраном, аби порятувати світ від режиму аятол та їх ядерних погроз. Із бажаного бліцкригу війна перетворюється на світову енергетичну кризу. Рашка потирає руки, бо виснажуються запаси антибалістичних ракет, а ціни на нафту ростуть і вона знову стає гравцем на цьому ринку. Хіба не дивує той факт, що найбільший експортер нафти та дизелю у світі США наче жебрак втішається тим, що москва простягає руку допомоги у дизельній угоді аби на кілька годин забезпечити американських фермерів дуже ефемерним пальним, якого у самій рашці величезний дефіцит та діє державне рішення про заборону експорту.
Як мило звучить фраза про великого гуманіста путлера на фоні того, що він звільняє громадянина США у віці 74 років, що наче б то воював на боці України. Давня стратегія тиранів - арештовуй невинних, а потім торгуй ними.
Аби зрозуміти всі ці сальто-мортале згаданих політиків потрібно спробувати поглянути в корінь проблем. Чому Україна для До наче кістка в горлі, а рашка найцінніший партнер? Бо що може запропонувати жадібному бізнесмену наша невелика і дуже вже поруйнована країна, що бореться за незрозумілі для нього цінності на противагу величезній тиранічній країні, яка керується однією персоною та володіє незліченними запасами природних ресурсів. Явно ситуація не на нашу користь. Тому у змаганні, хто із них більший телепень, немає однозначної відповіді. Бо один із них марить відродженням імперії, а інший мріє стати найбагатшою людиною світу. Тож на цьому шляху у них спільні інтереси. Поділити світ на двох чи на трьох то, мабуть, їхня заповітна мрія. Та чи погодиться на це світ? Чи готова Європа до нової Ялти з новими сферами впливу? Скільки часу піде на відповідь на це питання, важко прогнозувати. Та без перебільшення протягом року світ перебуватиме у турбулентній ситуації. Вибори у Франції та інших країнах покажуть чи в ЄС поглибиться криза, чи він вистоїть і дасть гідну відповідь на цю загрозу.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад