DataLife Engine > блог Ярослава Волощука > Курортний сезон в Криму в розпалі

Курортний сезон в Криму в розпалі

Температура у Криму цього літа по особливому гаряча. Сприяють цьому не лише кліматичні фактори, а і все прицільніші, потужніші та частіші удари ЗСУ, ССО та СБУ.

У заяві президента навіть визначено певний термін, 40 днів, для створення "веселого" настрою окупантам. Дуже хочеться вірити, що цього разу подібні наміри не залишаться лише словами, бо кілька років тому нам також вже обіцяли морозиво та каву на кримському узбережжі. Та заради справедливості необхідно відзначити, що нинішня ситуація докорінно відрізняється від попередньої.



Такий бажаний відпочинок та курортний сезон обіцяє бути надзвичайно креативним та змістовним. Адже на тих, хто наважиться таки приїхати до півострова, очікують справжні екзотичні завдання та випробування, наче у диких джунглях. Не факт, що завжди та скрізь буде світло, вода та їжа, а головне бензин та дизель для авто. І це дуже добре, бо можна буде пересісти на ішаків та велосипеди. Також покращиться екологічна ситуація. Звичайно, це я зауважую зі значною долею сарказму та іронії, бо ті дими та вибухи по всіх частинах майбутнього острова Крим хоча і дуже приємні нашому оку але далекі від екологічної безпеки.

Наразі ж нам головне сприяти швидкому звільненню нашої землі від цієї азіатської нечисті. Ох, і як приємно бачити затори на Керченському мосту в бік расеї. Хоча, можливо, варто подумати – чи не створити нам буферну зону у вигляді Кубанської, Брянської та Курської народних республік вже у складі не РФ, а вільних народів півдня та Кавказу.

Аналізуючи, як системно проводиться робота по знищенню мостів, випаленню засобів ППО, аеродромів, знищення сухопутних та паромних шляхів сполучення, народжуються у тиші наших штабів нові операції, на кшталт "Павутини", ми бачимо та розуміємо, що курортний сезон у Криму лише набирає обертів та розпалу. Вже майорить наш прапор на Кінбурзькій косі. Маємо надію, що цей процес лише набирає обертів та отримає подальше поширення.

Головне – не впадати у ейфорію та не робити зайвого поспіху. Нехай офіцери вивозять свої родини, а за ними потягнуться і вони самі, бо усе іде до того, що виживати окупаційній владі чим далі тим буде важче. Плювати своїм понаєхавшим расєянам в очі та казати, що то іде дощ, вже виходить не так просто. Рити окопи на пляжах та будувати бункери мабуть і не дуже допоможе. Бо ніхто вас на наш півострів не кликав, тож і не буде плакати за вами.

Єдина логічна та слушна порада – збирайтеся хутенько та поки ще є залишки пального і смуга на Керченському мосту перебирайтеся у більш безпечні місця на неозорих просторах вашей родіни. Але чи є вони? Ми бачимо, як гарно палає і до Уралу і за Уралом тож хіба туди, як у старому гуцульському анекдоті.

- Куме ви чули, що москалі полетіли у космос.
- Та що, хіба усі?

Як кажуть у вашій пословіце – скатертиною доріжка.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram



Повернутися назад