Тридцять років безядерного статусу
Мало хто пам’ятає, але саме другого червня 1996 року ешелон із останніми ядерними боєзарядами перетнув кордон України в бік рашки. Так Україна виконала домовленості відповідно до Будапештського меморандуму, за яким США, Велика Британія та расєя наобіцяли нам і гарантували – територіальну цілісність, повагу до суверенітету і ще багато різних бла, бла, бла.
Немає, на жаль, такої машини часу, аби можна було переграти історичні події минулих років, але навчитися із таких уроків робити висновки та спробувати не повторювати помилки у майбутньому дуже важлива якість будь-якої влади. Бо якось так воно виходить, що наша країна то така собі цнотлива та довірлива дівчина, яка вірить на слово пройдисвітам та брехунам. Ще два роки тому ми так тішилися, що вже маємо понад тридцять угод про "гарантування" безпеки для України, але ті угоди-фантики то наче обгортка для цукерок. Блискуча та яскрава, але у середині порожня.
Тепер ми наче мантру повторюємо намір отримати гарантії від Трампа, але чи може ця, напевно, хвора людина дати щось подібне? Це викликає не просто великий сумнів, а відверту іронію, бо від цього чоловіка сподіватися на якісь гарантії може хіба його кращий друг путлер. Бо тільки йому дії президента США не завдають шкоди. Безпека НАТО під великим сумнівом, Європа надіятись на ядерну парасольку від свого головного "гаранта" вже не може. Навіть арабські держави, що дарували йому якийсь особливий Боїнг, також залишилися із носом. Бо б’є Іран у відповідь на атаки штатів не тільки по американських базах але і по газо та нафто видобутку арабських сусідів. Тож навіть багатомільярдні контракти на закупівлю зброї у США не дають безпеки проти літаючих мопедів із вибухівкою.
Хочемо ми це визнавати, чи ховаємо голову в пісок, але світ перейшов у фазу розвитку цивілізації схожу на повний хаос. Відсутність дотримання будь-яких правил та домовленостей, диктат із боку великих держав. Тому бути благородним та чесним, то не зовсім сучасний тренд. Мабуть час і нам перестати бути такими собі ангелами поміж варварів та відвертих антихристів. Тому, попри постійні заклики та запевнення, що ми готові до миру, припинення вогню і всього такого, варто відкрито або потаємно готуватися до тривалого протистояння та максимальної самодостатності у забезпеченні себе всім необхідним для протидії будь-якій рашистській зброї. Так, у цьому напрямку багато вже робиться але ще краще робити більше і менше про це базікати. Бо інколи у нас більше просто хвалебних заяв, які завершуються антикорупційними справами та гучними скандалами. А хочеться дуже простого – відкласти лідеру свої амбіції та сконцентрувати зусилля на досягненні справжньої, а не декларативної єдності у політиці, економічних спроможностях, відмовитися від популізму, а зосередитися на тому, що нас єднає та зміцнює.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Немає, на жаль, такої машини часу, аби можна було переграти історичні події минулих років, але навчитися із таких уроків робити висновки та спробувати не повторювати помилки у майбутньому дуже важлива якість будь-якої влади. Бо якось так воно виходить, що наша країна то така собі цнотлива та довірлива дівчина, яка вірить на слово пройдисвітам та брехунам. Ще два роки тому ми так тішилися, що вже маємо понад тридцять угод про "гарантування" безпеки для України, але ті угоди-фантики то наче обгортка для цукерок. Блискуча та яскрава, але у середині порожня.
Тепер ми наче мантру повторюємо намір отримати гарантії від Трампа, але чи може ця, напевно, хвора людина дати щось подібне? Це викликає не просто великий сумнів, а відверту іронію, бо від цього чоловіка сподіватися на якісь гарантії може хіба його кращий друг путлер. Бо тільки йому дії президента США не завдають шкоди. Безпека НАТО під великим сумнівом, Європа надіятись на ядерну парасольку від свого головного "гаранта" вже не може. Навіть арабські держави, що дарували йому якийсь особливий Боїнг, також залишилися із носом. Бо б’є Іран у відповідь на атаки штатів не тільки по американських базах але і по газо та нафто видобутку арабських сусідів. Тож навіть багатомільярдні контракти на закупівлю зброї у США не дають безпеки проти літаючих мопедів із вибухівкою.
Хочемо ми це визнавати, чи ховаємо голову в пісок, але світ перейшов у фазу розвитку цивілізації схожу на повний хаос. Відсутність дотримання будь-яких правил та домовленостей, диктат із боку великих держав. Тому бути благородним та чесним, то не зовсім сучасний тренд. Мабуть час і нам перестати бути такими собі ангелами поміж варварів та відвертих антихристів. Тому, попри постійні заклики та запевнення, що ми готові до миру, припинення вогню і всього такого, варто відкрито або потаємно готуватися до тривалого протистояння та максимальної самодостатності у забезпеченні себе всім необхідним для протидії будь-якій рашистській зброї. Так, у цьому напрямку багато вже робиться але ще краще робити більше і менше про це базікати. Бо інколи у нас більше просто хвалебних заяв, які завершуються антикорупційними справами та гучними скандалами. А хочеться дуже простого – відкласти лідеру свої амбіції та сконцентрувати зусилля на досягненні справжньої, а не декларативної єдності у політиці, економічних спроможностях, відмовитися від популізму, а зосередитися на тому, що нас єднає та зміцнює.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад