Американські гірки навколо Перської затоки
Перед тим, як перейти до спроби аналітики стосовно ситуації у Перській затоці, нагадаю тим, хто може не знає, що таке американські гірки. Це такий собі атракціон у багатьох парках розваг, на якому невеличкі відкриті вагончики спочатку піднімають на найвищу точку, а потім стрімко за власною інерцією впродовж траси роблять перевороти, підйоми та спуски впродовж кількох сотень чи тисяч метрів. Залежно від технічної складності траси.
Я не випадково порівняв ситуацію у Перській затоці саме із цим атракціоном, бо вона розвивається за подібним сценарієм. То стрімкий злет військової активності та інтенсивності обстрілів, бравада про остаточну перемогу, а потім заклики до мирних перемовин. Вранці звинувачення союзників у небажанні підтримати спеціальну військову операцію, а вже ввечері галасливе запевнення, що самостійно з усім впораються.
Фахівці стверджують, що це звична для Трампа тактика ведення його бізнесових перемовин, але наскільки це ефективно, коли ідеться про ведення військових дій, то риторичне запитання. Не потрібно забувати, що ще за часів перебування у Білому домі Барака Обами існувала угода із Іраном про його ядерну програму, яка обмежувала відсотки збагачення урану та не дозволяла доводити його до того рівня, коли він може бути придатним для виготовлення ядерної зброї. Звичайно були питання про допуск міжнародних експертів до контролю за цими процесами, але для того і вводились багаторічні санкції аби тиснути на владу Ірану.
Але за примхою Трампа при його першому перебуванні на президентському кріслі він одноосібно вийшов із цієї угоди, яка була спільною роботою і з кількома європейськими країнами. Цим і розв’язав руки іранським екстремістам. Гарна тактика і стратегія - спочатку самому створити собі проблему а потім героїчно та галасливо її вирішувати. Такі хитання то вгору, то вниз бентежать не лише іранських перемовників, але і союзників та партнерів США, хоча тепер важко сказати, чи вони в Трампа є. Адже санкції проти своїх, мита на всіх і все без аналізу їхнього ефекту, роблять США неадекватами у політиці та дипломатії. Образливі вислови проти європейських політиків та звинувачення їх у всіх власних прогріхах та помилках, не просто дивне, а обурливе у цивілізованих стосунках.
Але, яка дивина, у нього чудові стосунки із московським диктатором та хвороблива симпатія до нього. У нього завжди чудові розмови та домовленості із вовіком. Диво із див. Бо ніхто тих чудових домовленостей не помічає. У нас в країні відома фраза ще одного президента – я що тобі лох? А тут виходить, що Доні таки так.
Чи можливі якісь прогнози у подальших перспективах розвитку подій у цій зоні? Зрозуміло лише одне – заміни режиму в Ірані не відбулося. Гарантії безпеки від США для його арабських союзників виявились таким собі Будапештським меморандумом. Наче існують військові бази США по всіх країнах цього регіону, але вони не захищають від прильотів ракет та дронів. Така собі патова ситуація. Ні перемоги, ні поразки, але всіх дістає така невизначеність. Адже воюють із Іраном Ізраїль та США, а дістається арабам. Отакі от американські гірки у Перській затоці. Тож усім залишається лише міцніше пристібнути ремені безпеки і сподіватися не випасти по ходу руху.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Я не випадково порівняв ситуацію у Перській затоці саме із цим атракціоном, бо вона розвивається за подібним сценарієм. То стрімкий злет військової активності та інтенсивності обстрілів, бравада про остаточну перемогу, а потім заклики до мирних перемовин. Вранці звинувачення союзників у небажанні підтримати спеціальну військову операцію, а вже ввечері галасливе запевнення, що самостійно з усім впораються.
Фахівці стверджують, що це звична для Трампа тактика ведення його бізнесових перемовин, але наскільки це ефективно, коли ідеться про ведення військових дій, то риторичне запитання. Не потрібно забувати, що ще за часів перебування у Білому домі Барака Обами існувала угода із Іраном про його ядерну програму, яка обмежувала відсотки збагачення урану та не дозволяла доводити його до того рівня, коли він може бути придатним для виготовлення ядерної зброї. Звичайно були питання про допуск міжнародних експертів до контролю за цими процесами, але для того і вводились багаторічні санкції аби тиснути на владу Ірану.
Але за примхою Трампа при його першому перебуванні на президентському кріслі він одноосібно вийшов із цієї угоди, яка була спільною роботою і з кількома європейськими країнами. Цим і розв’язав руки іранським екстремістам. Гарна тактика і стратегія - спочатку самому створити собі проблему а потім героїчно та галасливо її вирішувати. Такі хитання то вгору, то вниз бентежать не лише іранських перемовників, але і союзників та партнерів США, хоча тепер важко сказати, чи вони в Трампа є. Адже санкції проти своїх, мита на всіх і все без аналізу їхнього ефекту, роблять США неадекватами у політиці та дипломатії. Образливі вислови проти європейських політиків та звинувачення їх у всіх власних прогріхах та помилках, не просто дивне, а обурливе у цивілізованих стосунках.
Але, яка дивина, у нього чудові стосунки із московським диктатором та хвороблива симпатія до нього. У нього завжди чудові розмови та домовленості із вовіком. Диво із див. Бо ніхто тих чудових домовленостей не помічає. У нас в країні відома фраза ще одного президента – я що тобі лох? А тут виходить, що Доні таки так.
Чи можливі якісь прогнози у подальших перспективах розвитку подій у цій зоні? Зрозуміло лише одне – заміни режиму в Ірані не відбулося. Гарантії безпеки від США для його арабських союзників виявились таким собі Будапештським меморандумом. Наче існують військові бази США по всіх країнах цього регіону, але вони не захищають від прильотів ракет та дронів. Така собі патова ситуація. Ні перемоги, ні поразки, але всіх дістає така невизначеність. Адже воюють із Іраном Ізраїль та США, а дістається арабам. Отакі от американські гірки у Перській затоці. Тож усім залишається лише міцніше пристібнути ремені безпеки і сподіватися не випасти по ходу руху.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад