Атака на Польщу: чи світ по-тихому втреться? Блог Ярослава Волощука

Дуже довгий час для багатьох недружних нам політиків улюбленою темою було обігрування того, що Володимир Зеленський, то лише професійний комік, а не політик. Та от який парадокс, чим довше триває наша війна із московією, тим очевиднішим стає той факт, що багато світових політиків все більше уподібнюються до непрофесійних коміків.

Наразі топ новиною для усіх медіа є остання провокація РФ із зальотом двох десятків дронів на територію Польщі – країни, яка є членом оборонного блоку НАТО. Навколо цієї ситуації відразу виникло багато спекуляцій.

{reklama}

Одні стверджують, що це відверта атака на блок, тож необхідно піднімати бомбардувальники у небо і рівняти рашку із землею.

Більш стримані та раціональні намагаються довести, що нічого такого не сталося, авіація союзників була піднята у повітря і одну четверту повітряних цілей вдалося збити.

Є навіть такі, що дотримуються версії про випадковість зальоту такої кількості безпілотних апаратів. Чим це все не клоунада?

Найсмішнішою звичайно була реакція Трампа – найвідомішого коміка усіх часів. Ніхто достеменно не знає, що він хотів сказати у своєму пості в соцмережах, бо він дуже "глибокодумний" аби його збагнути.

Які висновки із цього інциденту можемо зробити ми? Найімовірніша версія – це таке собі тестування. Тестування одразу по багатьох чинниках. Ефективність протиповітряної оборони блоку. Реакція інституцій та окремих політиків, як і хто готовий проковтнути цю пігулку. Чергове самовдоволення від своєї безкарності. Підігравання Китаю у його стратегічному протистоянні із колективним Заходом. Давна істина – розподіляй та владарюй. Перше, що може забезпечити тобі успіх у боротьбі із ворогом, то намагання розвалити єдність твого супротивника. Будь яка реакція вигідна Москві. Слабка позиція – підтверджує тезу путлера, про неспроможність демократії. Жорстка реакція – грає на його руку, як фактичне ствердження агресивності альянсу, а отже і виправдовувати його війну лише, як акт самооборони.

Тому із цього тестування висновки повинна зробити не лише москва для себе, а і Європа та НАТО. Оця заскорузлість у нерозумінні сучасної війни, інертність у прийнятті рішень та невідповідність тактичних рішень сучасним реаліям військових дій. Процедури та протоколи по прийняттю рішень у колегіальній організації стосовно колективної безпеки надто контрастують із швидкоплинністю подій. Чи спроможна Європа вийти із цього півстолітнього періоду комфорту та самозаспокоєння покажуть події наступних тижнів?

Оця нова реальність, що отримала назву – гібридна війна, тобто ні миру, ні війни, дає широкі можливості рашистам і надалі випробовувати терпеливість демократичного світу на прояви прихованої та явної агресії.

Не хотілося б бути песимістом, та виглядає так, що світ вкотре по-тихому втреться від чергового плювка диктатора і за кілька днів нові новини переважать цікавість від попередніх.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram