Двоє чубляться, а світ дивується. Блог Ярослава Волощука

Про ці події було дуже багато передбачень. Аналітики та політологи передбачали, що шлюб Трампа та Маска є надто ситуативним та недовговічним. Отож, не минуло і пів року, як прогнози почали збуватися. Два самозакоханих нарциси дійшли до такої точки кипіння, що не лише розійшлися, як у морі пароплави, а і почали оголошувати один на одного компромати та звинувачувати один одного у смертних гріхах.
Не маю наміру повторювати їх взаємні звинувачення, бо не володію достатнім фактажем, але цікавою є моральна сторона їх "інтелектуальної" дискусії.

Усі ми були свідками обуренням Білого дому невідповідністю зовнішнього вигляду нашого президента під час його візиту. Усім нам відома нарочита "побожність" нині діючої адміністрації США, яка проводить молитовні сніданки, але дозволяє собі називати терориста та воєнного злочинця своїм другом, приймати від нього подарунки та компліменти. Ставити на один рівень агресора та жертву. Криваву, нічим невиправдану, війну проти суверенної держави називати бійкою двох хлопчаків у парку. Реальну аморальність цих персон можна показувати безкінечно. Чого вартує лише візит батька Ілона Маска до Москви на форум головного ідеолога рашизму Дугіна.

{reklama}

Здавалося б, що нам до розбірок цих комедійних персонажів, але це не просто вуйки на базарі у провінції. Один – найбагатша людина світу. Інший очолює найбільшу демократію у світі і найбільшу світову державу.

Тому світ не може просто собі посміхатися від їхніх розбірок, бо надто багато залежить від цих "героїв".

Світових політиків шокує та хвилює подальший розвиток їх конфлікту. Адже від цього залежить і перспективи розвитку світової спільноти, майбутнє реалізації космічних програм, успішне функціонування комунікаційних технологій. Тому оці сварки хоча і виглядають дещо комічно, але є дуже сумною картиною сучасного стану політичної культури.

Нас, звичайно, хвилює і глобальна безпека у світі, і стабільна ситуація у самих США, адже ми розуміємо, що саме від майбутньої позиції та ситуації в цій країні, її політикуму, залежить і наше майбутнє.

Європейські політики також у певному ступорі, бо вже і не знають, як поводитися аби не викликати роздратування. Хтось прогнозує швидкий імпічмент. Найбільш песимістичні - навіть громадянські заворушення. Але чи виграємо ми і Європа від таких сценаріїв розвитку? Кому це вигідно ми всі прекрасно розуміємо.

З цього втішаються у РФ, Ірані, КНР. Та проблема у тому, що цього не бачать та не розуміють у Білому домі.

Чи зможе все ж таки стара політична гвардія, адекватний бізнес, ідеологічні консервативні сили спробувати якось конструктивно вплинути на центри прийняття рішень у Вашингтоні, покажуть найближчі тижні.

Нам би дуже хотілося б, щоб все ж таки змогли. Бо у світі і так дуже багато антидемократичних та автократичних урядів і додавання до них ще однієї найбільшої економіки призведе до непрогнозованого розвитку ситуації.

Тож наша стратегія проста – не сваритися зі старими союзниками, а шукати та розширювати число нових.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram