Хто кому цілує с…? Блог Ярослава Волощука
Важко було уявити, що від керівника однієї із найбільших держав світу ми відверто почуємо таку зневагу до менших народів та країн. У публічному просторі хизуватися тим, як десятки очільників дзвонять йому та готові цілувати його дупу, аби лише уникнути загроз впровадження тарифів у міждержавній торгівлі, свідчить про надто низький рівень політичної культури.
Так, ніхто не очікував від цього шоумена надто розважливих та раціональних дій та кроків, але і такий поспіх у налаштуванні проти себе усього світу мабуть для багатьох також виявився несподіваним. Не випадково, його попередник, не дочекавшись ста днів керування свого наступника, був змушений виступити із різкими заявами про безпрецедентне в історії США руйнування багатьох інституцій та соціальних гарантій, які робили цю державу привабливим орієнтиром для світу.
{reklama}
Збагнути усі негативні наслідки такої політики поки що немає можливості, бо невідомо, які ще сюрпризи нас можуть очікувати у найближчі тижні, місяці чи роки. Непрогнозованість заяв та дій не лише підриває фінансову та економічну стабільність світу, але і руйнує атмосферу довіри поміж лідерами та країнами.
Найбільш небезпечним є те, що, на превеликий жаль, нівелюється будь яка різниця між добром та злом, між чорним та білим, світлом та темрявою. Адже тепер відверті терористичні акти оцінюються, як випадковість чи помилка. А друзями та партнерами називаються ті, які за моральними правилами та юридичними законами мали б сидіти на лаві підсудних за військові та інші злочини.
Таке намагання нівелювати моральні принципи від пана, що декларує себе як побожний християнин, викликає не стільки подив, скільки ставить під сумнів його щирість. Його бахвальство та зневага до менших та слабших ставить важливі акценти у його політиці. Заради бізнесу та торгових відносин та потенційних прибутків можна глумитися над союзниками, але водночас "шанобливо" ставитись до тих, які впродовж багатьох десятиліть були головними супротивниками та опонентами.
Вірю, що раніше чи пізніше усе таємне стане явним і ми збагнемо та дізнаємось справжні причини таких незбагнених симпатій до імперії зла. Виявляться істинні причини, хто кому цілує с… і чому. Але це питання майбутнього, а нам потрібно жити чи виживати у сьогоденні і підтримувати та витримувати баланс між намаганнями остаточно не розсваритися із найбільшою "демократією" світу та не втратити власну ідентичність та суверенність.
Як стверджує народна мудрість, потрібно зберігати гаряче серце, але холодний розум. Не афішуючи різких рухів та заяв, необхідно шукати більш стабільних та адекватних союзників і партнерів. Що власне і робиться. Робота по зміцненню та розширенню "коаліції охочих" це справді той напрямок, який дає нам перспективи вистояти у війні на виживання. При всій отій дутій могутності московитського "колоса" він теж має свій рівень міцності. Вода камінь точить, і ми не повинні впадати у відчай, що війна триватиме безкінечно. Браваді ворога ми повинні протиставити стійкість, єдність та згуртованість і переходити від декларованих до реальних кроків до максимальної самодостатності у ВПК.
Україні доводиться проходити важкі випробування, але нам варто збагнути, що перекласти їх на когось іншого немає змоги.
Як би це пафосно не звучало, але від результатів нашої війни залежить уся подальша історія розвитку цивілізації. Тобто, чи очікують нас роки повного хаосу та нестабільності, чи повернення поваги до законів та права. Ми мусимо вижити заради себе самих.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Так, ніхто не очікував від цього шоумена надто розважливих та раціональних дій та кроків, але і такий поспіх у налаштуванні проти себе усього світу мабуть для багатьох також виявився несподіваним. Не випадково, його попередник, не дочекавшись ста днів керування свого наступника, був змушений виступити із різкими заявами про безпрецедентне в історії США руйнування багатьох інституцій та соціальних гарантій, які робили цю державу привабливим орієнтиром для світу.
{reklama}
Збагнути усі негативні наслідки такої політики поки що немає можливості, бо невідомо, які ще сюрпризи нас можуть очікувати у найближчі тижні, місяці чи роки. Непрогнозованість заяв та дій не лише підриває фінансову та економічну стабільність світу, але і руйнує атмосферу довіри поміж лідерами та країнами.
Найбільш небезпечним є те, що, на превеликий жаль, нівелюється будь яка різниця між добром та злом, між чорним та білим, світлом та темрявою. Адже тепер відверті терористичні акти оцінюються, як випадковість чи помилка. А друзями та партнерами називаються ті, які за моральними правилами та юридичними законами мали б сидіти на лаві підсудних за військові та інші злочини.
Таке намагання нівелювати моральні принципи від пана, що декларує себе як побожний християнин, викликає не стільки подив, скільки ставить під сумнів його щирість. Його бахвальство та зневага до менших та слабших ставить важливі акценти у його політиці. Заради бізнесу та торгових відносин та потенційних прибутків можна глумитися над союзниками, але водночас "шанобливо" ставитись до тих, які впродовж багатьох десятиліть були головними супротивниками та опонентами.
Вірю, що раніше чи пізніше усе таємне стане явним і ми збагнемо та дізнаємось справжні причини таких незбагнених симпатій до імперії зла. Виявляться істинні причини, хто кому цілує с… і чому. Але це питання майбутнього, а нам потрібно жити чи виживати у сьогоденні і підтримувати та витримувати баланс між намаганнями остаточно не розсваритися із найбільшою "демократією" світу та не втратити власну ідентичність та суверенність.
Як стверджує народна мудрість, потрібно зберігати гаряче серце, але холодний розум. Не афішуючи різких рухів та заяв, необхідно шукати більш стабільних та адекватних союзників і партнерів. Що власне і робиться. Робота по зміцненню та розширенню "коаліції охочих" це справді той напрямок, який дає нам перспективи вистояти у війні на виживання. При всій отій дутій могутності московитського "колоса" він теж має свій рівень міцності. Вода камінь точить, і ми не повинні впадати у відчай, що війна триватиме безкінечно. Браваді ворога ми повинні протиставити стійкість, єдність та згуртованість і переходити від декларованих до реальних кроків до максимальної самодостатності у ВПК.
Україні доводиться проходити важкі випробування, але нам варто збагнути, що перекласти їх на когось іншого немає змоги.
Як би це пафосно не звучало, але від результатів нашої війни залежить уся подальша історія розвитку цивілізації. Тобто, чи очікують нас роки повного хаосу та нестабільності, чи повернення поваги до законів та права. Ми мусимо вижити заради себе самих.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад