Без дзвінків на перерву й смартфонів на уроці: чому фінська система освіти є прикладом для світу
Ми звикли, що якісна освіта – це сувора дисципліна, високі оцінки й постійний контроль поведінки і знань. У Фінляндії багато речей працює інакше. Учителям там довіряють, а дітей не перевантажують навчанням. Навіть звичних для нас дзвінків на урок у них немає!
Після відвідування різних закладів освіти у Фінляндії під час освітнього стажування я довго думала над питанням: чому там система працює, а ми в Україні хоч і запозичуємо передові методики, проте й досі живемо з низькою мотивацією учнів до навчання, а вчителів – до роботи?
У Фінляндії освіта безкоштовна, зокрема й вища. Вона фінансується з бюджету, який наповнюється завдяки податкам (так, вони тут високі, сягають майже 50 % нарахованої зарплати). Держава намагається зробити так, щоб якісне навчання було доступним кожній дитині незалежно від місця проживання чи доходів родини. Фінська освіта не вибудована на чомусь надзвичайному. Насамперед ідеться про повагу до особистості, а особистостями там вважають усіх, незалежно від віку й статі.
Учитель там – одна з найпрестижніших професій. Учителі здебільшого мають ступінь магістра. На педагогічні спеціальності доволі складно вступити. Ледь не від кожного фінського педагога ми чули фразу: "У Фінляндії вчителям довіряють". У них немає надмірного контролю за підвищенням кваліфікації. Так, воно існує як вид діяльності освітянина, але фінський підхід суттєво відрізняється від нашого "курси раз на кілька років – отримав сертифікат – забув". Там професійний розвиток учителя розглядають як безперервний процес упродовж усієї кар’єри. Він може викладати суміжні дисципліни або інтегровані курси, якщо має відповідні компетентності. Особливо це поширено в старшій і профільній школах, де предмети часто інтегруються. Директор однієї зі старших шкіл, яку ми відвідали, зауважив: "Якщо я бачу, що вчитель має гарні знання у певній сфері, я можу дати йому більше свободи у викладанні суміжних дисциплін або курсів".
Фінські школярі мало чим відрізняються від українських. Так само одягнені, так само цікаво розглядають незнайомців у коридорах. Діти відкриті до спілкування. У загальноосвітній школі міста Порі з нами спілкувалася дев’ятикласниця Ксенія. Вона родом з України, із Кам’янського. Виїхала з батьками до Фінляндії вісім років тому. Ми спілкувалися про відвідування уроків, дисципліну, навчальне навантаження. Ксенія розповіла, що за активність і гарну поведінку на уроках учні отримують в електронному журналі рожеву мітку, а ось за порушення дисципліни (це ж діти!) помітка буде коричнева.
Дівчинка розповідала, що вчителі на учнів не підвищують голос, а домашки задають дуже мало і не з усіх предметів. І справді, фінським школярам майже не дають домашніх завдань. Тобто вони формально є, але зовсім небагато. Фіни вважають, що дитина не повинна після школи ще кілька годин сидіти над зошитами. І це не означає, що фінські школярі менше знають. Навпаки, система побудована так, щоб основне навчання відбувалося саме в школі. У молодших класах домашніх завдань майже немає, бо дитині потрібен час на сім’ю, гру, спорт, природу. До слова, всі перерви між уроками учні проводять надворі, на шкільному подвір’ї, незалежно від погоди. Таке правило існує для всіх класів!
Фіни дуже активно використовують цифрові технології в навчанні. Учні працюють з освітніми іграми, мобільними застосунками. Але! У кожному класі є скринька, куди учні складають смартфони і не користуються ними на уроці, якщо цього не передбачає вид роботи. І ніхто з батьків не обурюється, що в школі у дитини телефон відібрали, а це ж особиста річ!
Учнів навчають не лише предметів, а й критичного мислення та взаємодії з іншими. Значну увагу приділяють музиці, мистецтву й практичним навичкам. Мене особливо вразили класи з музичними інструментами для всіх учнів, кабінети для кулінарної справи з електроплитами й кухонним начинням, а також цілі дерево- й металообробні класи із верстатами. І всюди – ідеальна чистота!
На запитання, як мотивувати учнів до навчання, фінські освітяни здебільшого усміхаються і знизують плечами. Таке враження, що для них це не настільки болюча проблема, як для нас, бо в їхній системі мотивація учня сприймається як щось більш природне. Там учні самі знають, що мають вивчити і скласти підсумкові тестування наприкінці триместру, а у 12 класі – матрикуляційний тест, на кшталт нашого НМТ. Ну, а якщо він не знатиме матеріалу, то скласти іспит не зможе. Це їх і мотивує!
Ще з 1948 року Фінляндія забезпечує всіх школярів безкоштовними гарячими обідами. Це одна з найстаріших систем безкоштовного шкільного харчування у світі. Цікаво, у цій країні під час їди діти навчаються культури, спілкування, екологічності та здорових звичок. У шкільних їдальнях організовано лінію самообслуговування. Для фінів це не просто зручно. Так дітей вчать помірності й економії, самостійності. Мене замилувала картина, коли в одному з дитячих садочків дво-трирічні малючки ставали на підставочки і самі намагалися накладати собі в тарілки картоплю і котлетки! Так, за ними наглядали вихователі, допомагали. Але дітки розуміли, що мають вчитися робити це самотужки! До речі, у фінських школах і садочках діти їдять разом із вчителями, спілкуються, вчаться етикету. І ніхто не пише в соцмережах потім, мовляв, "учителі об’їдають дітей"…
Україна теж рухається у бік сучасної освіти. Ми говоримо про реформу Нової української школи, про розвиток критичного мислення, про новітні технології, покращення матеріально-технічної бази… Проте іноді ми все це розуміємо або надто буквально, або перегинаємо… Після Фінляндії я зрозуміла: справжні зміни починаються не з нових меблів чи інтерактивних дощок. Вони починаються із довіри... На слайді однієї із ознайомчих презентацій я прочитала фразу: "Якщо хочете навчитися вчитися, запитайте у фінів, як це робити". Після побаченого я вже не думаю, що фіни перебільшують.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Після відвідування різних закладів освіти у Фінляндії під час освітнього стажування я довго думала над питанням: чому там система працює, а ми в Україні хоч і запозичуємо передові методики, проте й досі живемо з низькою мотивацією учнів до навчання, а вчителів – до роботи?
У Фінляндії освіта безкоштовна, зокрема й вища. Вона фінансується з бюджету, який наповнюється завдяки податкам (так, вони тут високі, сягають майже 50 % нарахованої зарплати). Держава намагається зробити так, щоб якісне навчання було доступним кожній дитині незалежно від місця проживання чи доходів родини. Фінська освіта не вибудована на чомусь надзвичайному. Насамперед ідеться про повагу до особистості, а особистостями там вважають усіх, незалежно від віку й статі.
Учитель там – одна з найпрестижніших професій. Учителі здебільшого мають ступінь магістра. На педагогічні спеціальності доволі складно вступити. Ледь не від кожного фінського педагога ми чули фразу: "У Фінляндії вчителям довіряють". У них немає надмірного контролю за підвищенням кваліфікації. Так, воно існує як вид діяльності освітянина, але фінський підхід суттєво відрізняється від нашого "курси раз на кілька років – отримав сертифікат – забув". Там професійний розвиток учителя розглядають як безперервний процес упродовж усієї кар’єри. Він може викладати суміжні дисципліни або інтегровані курси, якщо має відповідні компетентності. Особливо це поширено в старшій і профільній школах, де предмети часто інтегруються. Директор однієї зі старших шкіл, яку ми відвідали, зауважив: "Якщо я бачу, що вчитель має гарні знання у певній сфері, я можу дати йому більше свободи у викладанні суміжних дисциплін або курсів".
Фінські школярі мало чим відрізняються від українських. Так само одягнені, так само цікаво розглядають незнайомців у коридорах. Діти відкриті до спілкування. У загальноосвітній школі міста Порі з нами спілкувалася дев’ятикласниця Ксенія. Вона родом з України, із Кам’янського. Виїхала з батьками до Фінляндії вісім років тому. Ми спілкувалися про відвідування уроків, дисципліну, навчальне навантаження. Ксенія розповіла, що за активність і гарну поведінку на уроках учні отримують в електронному журналі рожеву мітку, а ось за порушення дисципліни (це ж діти!) помітка буде коричнева.
Дівчинка розповідала, що вчителі на учнів не підвищують голос, а домашки задають дуже мало і не з усіх предметів. І справді, фінським школярам майже не дають домашніх завдань. Тобто вони формально є, але зовсім небагато. Фіни вважають, що дитина не повинна після школи ще кілька годин сидіти над зошитами. І це не означає, що фінські школярі менше знають. Навпаки, система побудована так, щоб основне навчання відбувалося саме в школі. У молодших класах домашніх завдань майже немає, бо дитині потрібен час на сім’ю, гру, спорт, природу. До слова, всі перерви між уроками учні проводять надворі, на шкільному подвір’ї, незалежно від погоди. Таке правило існує для всіх класів!
Фіни дуже активно використовують цифрові технології в навчанні. Учні працюють з освітніми іграми, мобільними застосунками. Але! У кожному класі є скринька, куди учні складають смартфони і не користуються ними на уроці, якщо цього не передбачає вид роботи. І ніхто з батьків не обурюється, що в школі у дитини телефон відібрали, а це ж особиста річ!
Учнів навчають не лише предметів, а й критичного мислення та взаємодії з іншими. Значну увагу приділяють музиці, мистецтву й практичним навичкам. Мене особливо вразили класи з музичними інструментами для всіх учнів, кабінети для кулінарної справи з електроплитами й кухонним начинням, а також цілі дерево- й металообробні класи із верстатами. І всюди – ідеальна чистота!
На запитання, як мотивувати учнів до навчання, фінські освітяни здебільшого усміхаються і знизують плечами. Таке враження, що для них це не настільки болюча проблема, як для нас, бо в їхній системі мотивація учня сприймається як щось більш природне. Там учні самі знають, що мають вивчити і скласти підсумкові тестування наприкінці триместру, а у 12 класі – матрикуляційний тест, на кшталт нашого НМТ. Ну, а якщо він не знатиме матеріалу, то скласти іспит не зможе. Це їх і мотивує!
Ще з 1948 року Фінляндія забезпечує всіх школярів безкоштовними гарячими обідами. Це одна з найстаріших систем безкоштовного шкільного харчування у світі. Цікаво, у цій країні під час їди діти навчаються культури, спілкування, екологічності та здорових звичок. У шкільних їдальнях організовано лінію самообслуговування. Для фінів це не просто зручно. Так дітей вчать помірності й економії, самостійності. Мене замилувала картина, коли в одному з дитячих садочків дво-трирічні малючки ставали на підставочки і самі намагалися накладати собі в тарілки картоплю і котлетки! Так, за ними наглядали вихователі, допомагали. Але дітки розуміли, що мають вчитися робити це самотужки! До речі, у фінських школах і садочках діти їдять разом із вчителями, спілкуються, вчаться етикету. І ніхто не пише в соцмережах потім, мовляв, "учителі об’їдають дітей"…
Україна теж рухається у бік сучасної освіти. Ми говоримо про реформу Нової української школи, про розвиток критичного мислення, про новітні технології, покращення матеріально-технічної бази… Проте іноді ми все це розуміємо або надто буквально, або перегинаємо… Після Фінляндії я зрозуміла: справжні зміни починаються не з нових меблів чи інтерактивних дощок. Вони починаються із довіри... На слайді однієї із ознайомчих презентацій я прочитала фразу: "Якщо хочете навчитися вчитися, запитайте у фінів, як це робити". Після побаченого я вже не думаю, що фіни перебільшують.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад