Фінляндія — країна про людей і для людей: це відчувається в усьому

Тиждень… Як на мене щонайменше тиждень потрібно для того, щоб зануритися в життя іншої країни. Ідеально, якщо маєш змогу відвідати різні міста, а не тільки столицю. Усе мені так і склалося із Фінляндією. Вона стала для мене не просто черговою європейською країною, якою мандруєш залюбки. За тиждень перебування в ній я зрозуміла: це країна для людей і про людей. І це відчувається буквально в усьому: у комфортності забудов, в освіті, у ставленні до простору, до тиші, до природи, до дітей, до віку й інвалідності, до права людини бути собою.


Побувати довелося в різних містах півдня Фінляндії. І в маленькому Гуйттінені — серед лісів, без метушні й шуму. Там навіть хмари здаються нижчими, а небо ближчим. Місто Тампере запам’яталося мені червоною цеглою старих фабрик і високими трубами, які здіймаються просто в небо. Навіть індустріальний пейзаж там чомусь сприймається поетично. Місто Порі — це море, вітер і величезний піщаний пляж, який зовсім не асоціюється з північною країною. А перша столиця Фінляндії Турку — місто кораблів і тихої скандинавської романтики.



Столиця Фінляндії Гельсінкі мене буквально зачарувала. Це місто без агресії мегаполісу, воно не тисне на тебе, не применшує. Головна його особливість — відчуття простору: широкі вулиці, величезні площі, багато квітів. Тут море входить у місто так природно, ніби вони завжди були одним цілим. Люди не біжать, не штовхаються, не живуть у режимі постійного нервового виживання.





А чого лишень вартує сучасний бібліотечний простір Ооді! Це навіть важко бібліотекою назвати! Там є все для корисного дозвілля: читальні зали, коворкінгові зони, відеостудії та студії звукозапису, ігрові кімнати для найменших. І все працює безкоштовно! 70 000 квадратних метрів і три поверхи корисної площі для розвитку, а з даху цієї сучасної споруди відкривається неймовірна панорма!



Особливо мене вразили обличчя фінів. Я вдивлялася в них постійно. Спокійні погляди, відсутність страху, внутрішня впевненість. І в якийсь момент стало боляче від думки, наскільки ми, українці, зараз інші. Війна змінює людей навіть тоді, коли вони далеко від фронту. Вона осідає в очах, у жестах, у втомі. Мабуть, саме тому отой спокій людей за кордоном так сильно вражає, адже ми вже майже забули, як це просто жити спокійно.



Та найбільше мене зачепила навіть не прогресивна впевненість країни. А те, що там дуже відчувається людська гідність. Держава не бореться зі своїми громадянами, а допомагає їм жити. І це помітно у дрібницях: у просторих бібліотеках, у доступності для всіх, у продуманих вулицях, у комфорті громадських просторів, у тому, як люди взаємодіють між собою. Так, люди сплачують податки. І вони високі — іноді сягають 50% зарплати. Але всім дуже добре видно, на що вони йдуть!

А ще мене вразила кількість українських прапорів у фінських містах. У центрі Гельсінкі вони майоріли на будівлях, готелях, біля кафе, навіть на центральному вокзалі столиці. І, як на мене, це не про формальність. Фіни дуже добре розуміють, що таке загроза зі сходу, що таке боротьба за незалежність і право бути собою.

У Гуйттінені в бібліотеці ми слухали розповідь про те, як працюють бібліотеки в країні. На вітальному слайді писало українською "Завітайте до бібліотеки!". Після того, як працівниця привіталася з нами українською, до колеги підійшов літній чоловік, який поряд читав пресу, обійняв її і привітався "Слава Україні!". Це направду було неймовірно зворушливо.

Окремої уваги заслуговує фінська освіта. Це один із найвідоміших у світі освітніх феноменів, що базується на принципах рівності, відсутності стресу та повазі до особистості. Освіта у Фінляндії безкоштовна для фінів. Усе (разом з харчуванням і навчальними матеріалами) фінансується з державного бюджету. Ми відвідували школи, університети, дитячі садки, спілкувалися з учнями та студентами, бачили й розуміли, чому на фінів у цьому плані рівняється весь світ. Про те, як у Фінляндії працює система освіти, читайте вже наступного тижня у газеті "МБ".

Насамкінець скажу, після цієї поїздки я вкотре зрозуміла: справжня європейськість — не стільки в розкішних будівлях з позолотою і не в красивих картинках для туристів. Вона насамперед у повазі до людини, у турботі про неї, у довірі й підтримці. І, звісно, у праві жити без постійного виснаження…

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram