Пригоди збірної України зі стрільби з лука в Турині розпочалися в аеропорту – авіакомпанія, послугами якої користувалися спортсмени, помилково не туди відправила багаж з інвентарем. Через це лучники змушені були замість пристрілювання займатися теоретичними заняттями і виглядати зникле спорядження. Однак це не завадило чернівчанці Тетяні Дороховій здобути золото в індивідуальних змаганнях і срібло в командному виді програми. Бронза – ще в одного чернівчанина Олександра Друцула. – Коли я показала третій результат у кваліфікації і дійшла в олімпійському раунді до півфіналу, сказала собі: "Цей Чемпіонат Європи я вже нікому не віддам!", – каже новоспечена чемпіонка Європи Тетяна Дорохова.
– Перед чемпіонатом була впевненість, що вдасться зійти на п’єдестал?
– Коли їхала, не те щоби сподівалася на медаль, просто була впевнена, що добре готова. Якщо не на 100 відсотків, то на 80 – точно.
– У фіналі довелося "стрілятися" з львів’янкою Юлією Лобженідзе. Як воно – суперничати з колегами по збірній?
– 2005 року я програла фінал Чемпіонату світу в приміщенні одеситці Наталі Бурдейній. Цьогорічний фінал був для мене важчим, ніж той. Річ у тому, що ми з Юлією – подруги. Багато часу разом проводимо на зборах, часто зустрічаємося на вогневому рубежі – то одна виграє, то інша. Психологічно було дуже тяжко. А хіба бувають легкі фінали?
– Зустріч з головою ОДА виправдала очікування?
– Ця зустріч залишила дуже приємні враження. Нам гарантували придбання останніх моделей необхідного інвентарю, що дуже важливо в нашому виді спорту. Мене запевнили, що разом з міською владою вирішать моє житлове питання.
Сашко Друцул в Турині здобув першу "дорослу" медаль міжнародного гатунку.
– Чи сподівався на призове місце?
– Перед змаганнями намагаюся про таке не думати, – зазначив Олександр Друцул. – Вже не перший раз стріляю і добре знаю, що такі думки до хорошого не приводять. Якщо бачиш себе наперед в призерах, ніколи там не будеш.
– Але спогади про часи, коли встановлював юнацькі зимові рекорди світу, мали би додавати впевненості у своїх силах.
– Про це намагався не думати взагалі, бо це відволікає.
