Видатному композитору, автору легендарних "Червоної рути", "Водограю", "Двох перстенів" Володимирові Івасюку четвертого березня виповнилося би 59 років. У меморіальному музеї з цієї нагоди зібралися друзі, родичі та знайомі Володі."Творчість Івасюка переживає свій земний вік"
– Наступного року відзначатимемо 60-ту річницю з дня народження Івасюка. З нагоди ювілею хочемо підготувати тритомне видання всіх його творів. Також будемо ініціювати запровадження державної премії імені Володимира Івасюка та повернення фестивалю "Червона рута" до Чернівців, – ділиться думками директор меморіального музею Володимира Івасюка Мирослав ЛАЗАРУК. – Наступного року також виповниться 30 років, відколи не стало Володі. Це рівно стільки, скільки цей світ був з ним. Символіка у цих цифрах є, бо творчість Івасюка переживає свій земний вік. Сьогодні вона відроджується. Свідченням цього є те, що на "Українському радіо" після гімну звучить "Водограй" Івасюка.
Працівники музею знають багато про творчість митця, але зізнаються, що є такі сторінки, у яких і вони ще не розібралися. Прикладом такої сторінки є пісня "Кленовий вогонь".
– Володя написав перші два куплети і приспів. Завершив пісню Юрій Рибчинський. Трапилося це під час запису телепередачі. Треба було, щоби пісня була трохи довшою, ніж є, – розповідає Наталя МОРОЗ, заступник директора музею. – Певну роль у написанні пісні зіграв батько Володі Михайло Івасюк. В одному з листів до сина він писав: "Кленовий вогонь" – гарні строфи, гарна назва. Але у приспіві не можна казати: "Не гаси вогонь крилами долонь". Долоні, п’яти, коліна, пальці, нігті не мають крил і не можуть мати – навіть у надмодерній поезії. Це звучить для мого вуха як "Подаруй мені Карпати – подаруй і ніс кирпатий", "Подаруй тещу – подаруй дощ і хвищу". Крила не можна застосовувати у протипожежній справі. Краще буде: "Не гаси вогонь холодом долонь". Просто, виразно, і поетично правильно". 1976 року Володимир Івасюк віддає до видавництва "Музична Україна" збірку текстів, де є і "Кленовий вогонь". Готується платівка "Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка".
"Текст має бути милозвучним, якщо йдеш з піснею поміж люди"
– З Володею мене познайомив його батько Михайло Григорович. Каже: "Ану, подумай. У нього є гарна мелодія", – пригадує поет Василь БАБУХ. – Ми збиралися у будинку народної творчості. На сцені стояв старий рояль. Володя мені награвав мелодію. Він сказав: "Це великий урок для літератора, який хоче писати пісенні тексти. Ось це слово мені ріже горло. Я хочу "круглого" слова". Тоді я зрозумів, що текст має бути милозвучним, якщо хочеш іти з піснею поміж люди. Він писав пісню для свого голосу. Виконував її широко. Коли він поїхав до Львова, зателефонував мені та каже: "Старий, не дивися футбол наступного дня. Переключися на Москву, на "Останкіно". Вмикаю канал – у студії сидить багато буковинців. І Володя співає пісню на мої слова "Світ без тебе".
