Наталі Ярмольчук лише цього року виповнилося б сорок, але її вже п’ять років немає серед живих. Загибель її була трагічною і загадковою, спричинила багато розмов серед колег, друзів, знайомих і просто обивателів. Одні казали, що не могла, мовляв, жінка накласти на себе руки на очах у рідної дитини, а, значить, то був нещасний випадок. Інші заперечували: факт самогубства – достовірний і доведений, є свідки, які бачили, що вона кинулася під потяг.

Минули роки, і згас скандальний інтерес до таємничої смерті молодої художниці. Але цікавість до самої Наталі Ярмольчук лише зростає. Як і більшість талановитих митців, вона по-спражньому оцінена посмертно. Її картини купити практично неможливо. Ніхто з власників (а таких у Чернівцях чимало, бо Наталя охоче дарувала свої роботи і продавала за символічну ціну) не хоче розлучатися зі своїм скарбом, адже нових картин Ярмольчук більше ніколи не буде. Однак, на щастя, ми маємо можливість доторкнутися до прекрасної Наталиної душі навіть зараз, завітавши на виставку до Чернівецького художнього музею. Вона відкрилася з нагоди п’ятої річниці загибелі художниці – вечором пам’яті. На цьому вечорі багато хто відкрив для себе ще й Наталю Ярмольчук-письменницю. Акторка Анна-Дарія Андрусяк читала уривки зі щоденника Наталі, і стало зрозуміло, що пером художниця володіла не гірше, ніж пензлем. Можливо, саме цей факт надихнув близьку подругу і наставницю Наталі Тамару Севернюк на ідею видання Наталиної книги. До неї, як розповіла Тамара Артемівна, мають увійти щоденники, репродукції картин, спогади друзів і близьких людей. Справа з виданням книги просувається, зокрема, завдяки благодійному аукціону, організованому обласним відділенням Фонду культури. В ньому брали участь буковинські художники. Вони надали свої роботи, а кошти з продажу було скеровано на спорудження пам’ятника і видання книги Наталі Ярмольчук. Саме на вечорі пам’яті батьки Наталі подякували художникам за цю допомогу, а особливо авторові пам’ятника Артемові Присяжнюку.

Ще одна ідея Тамари Севернюк – встановити меморіальну дошку на будинку, в якому жила художниця – одразу знайшла конкретний відгук у серці одного з присутніх. Поет і керівник румунського культурного товариства ім. Емінеску Аркадій Опаєць попросив слова і заявив, що встановить цю дошку за власний кошт. У відповідь на це, всупереч традиції вечорів пам’яті, на яких не аплодують, пролунали оплески.

Отже, цього року ми маємо надію побачити в книжкових крамницях книгу Наталі Ярмольчук, а на будинку №18 на вулиці Турецькій – присвячену їй меморіальну дошку. 

Цитати зі щоденників Наталі Ярмольчук

- "Літо писати я не вмію... Мені ближче... тьмяне сяйво в якомусь далекому вікні".

- "Я звикла думати і відчувати на самоті".

- "Я бачила згорілий будинок. Крізь обвуглену підлогу в ньому піднялися ніжно-рожеві квіти. Коли ж зацвітуть і мої?"

- "Я не знаю, що буде далі, але відчуваю, що мені не можна втрачати час... Треба малювати, малювати, малювати".

- "Любов – це колір у живописі".

- "Я вірю в своє безсмертя... Іноді навіть здається, що не світ створив мене, а я створила світ".