Невеликий собака, який за власним бажанням лазить по деревах, мов кіт, розгулює парапетами і перестрибує високі огорожі… Чи можливо таке? Гадала, що ні, доки не натрапила в YouTube на відеоролик під назвою "Pаrkour dog from Ukraine" ("Собака-"паркурник" з України"). У ролику американський стафордширський тер’єр справді лазив по деревах, перестрибував високі перешкоди! Недарма ролик набрав рекордну кількість переглядів – майже два з половиною мільйони. Виявилося, що пес і його господар живуть у Чернівцях.

Чоловік з Еміратів пропонував за Трета будь-які гроші

Власник дивовижного пса – фотограф Євген Єльчанінов – запевняє, що собака робить усі ці трюки за власним бажанням. Ніхто його спеціально не дресирував і не змушував.

– Я ще зі школи мріяв про собаку породи американський стафордширський тер’єр, – розповідає Євген. – Тож коли зрозумів, що вже здатен дбати про тварину, пішов на базар на вулиці Зеленій і купив цуценя за сто доларів. Усі друзі мене відмовляли від цієї породи, казали, що стафорди – агресивні бійцівські собаки. Але зараз мені всі по-доброму заздрять. Бо такого, як Трет (саме так звати пса, – авт.), немає більше ніде у світі.

А почалося все з того, розповідає Євген, що мале цуценя саме залізло на високий холодильник. А потім господар заставав свого улюбленця і на столі, і на підвіконні.

– Ну справжній кіт! – жартує Євген. – А якось я вигулював собаку на спортмайданчику, і він сам заліз на драбинку. Я був вражений. Щодня Трет підкорював дедалі нові вершини: то на дерево залізе, то через перекладину перестрибне. Він дуже розумний. Наприклад, кажеш йому: "Дерево!" – і він одразу шукає невисоке похиле дерево, на яке можна було би видертися.

Євген вирішив усім продемонструвати, що стафорди насправді зовсім не такі, як про них кажуть. Разом із товаришем зняли кілька відеороликів, в яких Трет демонстрував свої трюки, і виставили їх в Інтернеті.

– Майже рік вони висіли в YouTube, і ніхто на них особливо не звертав уваги, – каже господар. – Доки врешті хтось із користувачів не переглянув один із відеороликів. Після того почався справжній бум: такої кількості переглядів, мабуть, не набрав жоден чернівецький відеоролик. Мені щохвилини телефонували. Цуценят від Трета по 500 доларів вже замовили у Москві, Петербурзі. А один чоловік з Арабських Еміратів пропонував за собаку будь-яку ціну. Але, звісно, я ніколи за жодні гроші його не віддав би. Це те саме, що продати брата. Для нас Трет – повноцінний член сім’ї. Улюблена його гра – шукати захований м’ячик. Я заховаю м’ячик десь у квартирі, і Трет шукатиме його годинами, доки не знайде. Але це вам не дресирований песик, який виконуватиме будь-які забаганки. Трет робить лише те, що хоче, – газету чи тапочки він не носитиме. Я якось намагався його навчити приносити пульт, але пес лише обслинив і погриз його.

З Англії надіслали собаці дорогий костюм

Тепер Трет – справжня зірка: ролик за його участю придбали для трансляції на МТV. Собаку показали на місцевих та всеукраїнських телеканалах. А шанувальники з Англії надіслали собаці дорогий костюм. А ще Трета запросили зніматися у російському фільмі.

– У травні ми їдемо до Москви на зйомки фільму, – із гордістю каже Євген. – Режисер коротко розповів, що Трет гратиме роль собаки головного героя, який займається паркуром. Не знаю, скільки грошей візьму за участь мого вихованця у зйомках, бо ще не затвердили бюджет фільму. Також телефонували з Латвії, Швейцарії, Австрії, США, пропонували знятися в рекламі. Щоправда, з цього нічого не вийшло, бо перевезти собаку цієї породи до європейської країни майже неможливо. Все ж я не прагну заробляти на Третові гроші. Просто я щасливий, що маю такого неймовірного собаку.

Коли я прийшла на зустріч із Євгеном та його вихованцем, Трет у кумедній шапочці (на вулиці був мороз) відразу кинувся до мене. Я злякалася, гадала, покусає. Але Трет радісно тицьнув мордочку мені в обличчя. А потім почав гасати стадіоном, підбираючи пластикові пляшки і втікаючи від господаря, який ті пляшки у нього відбирав.

– Мені здається, що через те, що Трет цілими днями гасає парапетами і деревами, у нього вже не залишається агресії, – розмірковує Євгеній. – Через це він дуже лагідний. За всі п’ять років я жодного разу не чув, щоби він навіть гарчав на когось. Друзі жартують, що він у попередньому житті був професійним паркурником. Може, доля правди у цьому є…"
Галина МАРКІВ