Буковинець Дмитро Горшковський, який у дитинстві пережив жахіття голоду 1946-1947 років, створив проект пам’ятника жертвам Голодомору та політичного терору на Буковині. Зверху над скульптурою зображені лелеки, під ними напис – "Візьміть нас, лелеченьки, на свої крильценята та понесіть далеченько, до волі, до свята".
– У 1940-их роках "сталінська чума" охопила нашу область. Проти людей розпочалися каральні рейди на чолі з енкаведистами та місцевими підлабузниками. Це лихо не оминуло і моє село Волоку на Глибоччині, – розповідає Дмитро ГОРШКОВСЬКИЙ. – У той час я, шестирічний хлопчик, бігав на колишнє дідове поле, щоби зібрати пшеничні колоски. Вони де-не-де лежали на стерні. Гостра стерня колола босі ноги, від того вони кривавилися. Однак я не відчував болю. Душа раділа зібраним колоскам. Я мріяв про те, як прийду додому з повною тайстрою колосків, і ми з дідом Матвієм випечемо з цього борошна паляницю.
Однак мої дитячі мрії про калачик несподівано перервалися. З’явився на коні охоронець колгоспних полів Павло. Я почав втікати від нього, але він мене наздогнав, ударив батогом по потилиці, забрав тайстру з колосками і кинув під трактор, який орав поле. Плачучи від болю і горя, я корчився на землі. У ті хвилини наді мною у небі кружляли лелеки, ніби хотіли забрати мене на крила та понести до кращої долі. (В. Чорней)