У малій залі ОДА зібрали підприємців для вирішення питання з фінансовою допомогою для футбольного клубу "Буковина".

– Пригадуєте, як ми всі разом нещодавно рятували "Буковину? – запитав голова ОДА Михайло Папієв, взявши зі столу список із більш ніж сорока назвами підприємств. – Як би це комусь не хотілося, а "Буковина" продовжує існувати. Нам потрібно зрозуміти одне: чи потрібен футбол комусь, окрім мене та кількох членів спостережної ради, чи потрібен він Буковині? Не дати загинути команді посеред турніру для нас – справа честі. Коли на матчі ходить по 700-800 людей, то виникає питання доцільності докладання надзусиль. Клуб ще винен 124 тисячі внеску до ПФЛ. Нам треба з’ясувати, чи надування наших щік відповідає нашим можливостям фінансувати команду.

Депутатів футбольний клуб не турбує

Зі слів Папієва, жоден із народних депутатів не відгукнувся на пропозицію допомогти команді. Із депутатів облради відгукнулося восьмеро. Із міської – шестеро.

– У зв’язку із цим виникає риторичне запитання, – підсумував Папієв. – Може, я не маю рацію? То скажіть мені, що я не правий.
У залі запала тиша, яку розбавляло порипування стільців і покашлювання.

– Минулого разу тут голосувало 47 осіб. З 47 тільки 11 прийшли й сказали: "Ми готові". Навіщо тоді це голосування. Якщо ні, то скажіть чесно. Бо далі голосування справа не пішла. Можемо "пройтися" по всіх присутніх, – взявши список запропонував губернатор. – Стелло Омелянівно, ви готові, – звернувся Папієв до директора "Трембіти" Стелли Станкевич. – Постійно одні і ті ж: Станкевич, Мойсевич, Сербінчук, Скиба, а де розширення? Бурштейн Валерій, ТОВ "Дефіс", ви готові? – звернувся Папієв.

– Готові.

– Гасюк Світлана, "Лу­койл-­Ук­раїна", готові? – відвівши погляд від списку, запитав губернатор із викладацькою інтонацією.

– Справа в тому, – підводячись відповідає Світлана Гасюк, – що в нас керівництво в Києві. Ми подали їм це на розгляд. Потрібно чекати відповіді звідти. Бюджет на затрати формується на початку року. Якщо витрати на команду внесуть при формуванні наступного бюджету, тоді фінансування буде.

– Я з розумінням до цього ставлюся, – відкладаючи список, сказав Михайло Папієв. – Але якби продаж одного літра пального був збитковим, тоді – питань немає. Але якщо на тонні реалізації мають майже три сотні доларів чистого прибутку... Я ж не до вас особисто звертаюся, а до підприємства, яке працює на території області.

– Якби на місці нам дали право виділити гроші, ми й на Київ не зверталися б, – пояснила Світлана Гасюк.

– Сідайте, будь ласка, – взяв­ши листок зі списком, сказав губернатор. – Відій Василь, ОККО.

– У нас аналогічна ситуація, – каже пан Василь. – Інформацію ми вже давно надіслали...

– У мене просто сльози з очей ллються, як ви бідуєте...

– Ми звернулися й чекаємо відповіді.

– Дякую, WOG...

– Питання на обліку в керівництва, формуються бюджети...

– Висновки із цього всього треба буде зробити, – тихо сказав Папієв. – Сідайте.

Далі висловились представники "Укртелекому", "Чернівцігазу" та інші, які купують певну кількість квитків на кожен матч. У цьому році вони продовжуватимуть це робити. Стосовно наступного – ще не знають.

"Відмовки: дядько в Києві сидить, а ми нічого не вирішуємо"

Більшість підприємців попросили назвати конкретну суму.

– "Кеш енд керрі, Метро", – викликав Михайло Миколайович, наче до дошки.

– Маємо локальний бюджет, – відповів представник "Метро", – нам сказали, що питання в Києві розглянуть. Якою буде відповідь, поки що сказати не можемо.

– Поза футболом. Хотілося би відзначити вашу соціальну безвідповідальність перед територіальною громадою, – не стримався Папієв. – Почувши відповіді "нафтовиків", реалізаторів. У них абсолютно хижацьке ставлення до нашої громади, території. Вони не переймаються тим, чим живе громада й територія. Позиція – моя хата із краю. Головний дядько сидить у Києві, ми ні при чому. Податки не платять у нас в області... Виникає питання: що таке податок до місцевого бюджету. Це – сплата послуг до місцевого бюджету. Ви податок до місцевого бюджету не сплачуєте. Використовуєте потенціал громади, фінансово викачуючи його звідси. Так само із супермаркетами. Податки не платять, до місцевих бюджетів не платять, хижацький, дикий капіталізм. Відмовки: дядько в Києві сидить, а ми нічого не вирішуємо... Ми цим питанням займемося, – зловісно сказав Михайло Папієв.

Зал насторожено затих.

– Коли кажуть про "соціальну відповідальність" бізнесу , ми знайдемо законні шляхи й механізми, як навчити вас бути соціально відповідальними.

– Вибачте, але ми сплачуємо до місцевого бюджету, – боязко заперечив представник "Метро".

– Я вам кажу ще раз, – безапеляційно продовжив Михайло Папієв. – Прибутковий податок ви платите в Київ, не обманюйте мене! Сідайте!

– Давайте напружимося ще цей місяць, а там – вирішуватимемо далі, – резюмував Папієв.

Коли за вікнами темніло, підприємці зійшлися на тому, що потрібно почути конкретні цифри "від і до", залежно від потужності підприємства. Проте губернатор про цифри попросив не говорити. За його словами, при ньому про цифри говорити "не комільфо", щоби не звинуватили в чомусь. Зійшлися на тому, що потрібно викуповувати певну кількість квитків на кожен матч. Щоби команда могла існувати, потрібно продаватися по 7-9 тисяч квитків на матч. Відтак порятунок "Буковини" залежить не так від підприємців, як від кожного вболівальника, який готовий придбати квиток. 
Михайло Салітра