Дев’ятого липня виповнюється 10 років партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина", яку очолює нинішній прем’єр Юлія Тимошенко. В області зараз це найбільша політична організація, яка об’єднує 16 тисяч активістів. У місцевих радах вона представлена 1147 депутатами. Як формувалася організація? Де було легше працювати – колись в опозиції, чи тепер у владі? Про це – в інтерв’ю з народним депутатом від БЮТ, головою обласної організації ВО "Батьківщина" Петро ГАСЮКОМ.
– 1999 року, коли я ще працював заступником голови ОДА, до мене приїхав представник із Києва і сказав, що є така Юлія Тимошенко, яка набирає для політичної роботи у регіонах відомих людей, і їй рекомендували мене по Чернівецькій області, – розповідає Петро Гасюк. – Я поїхав на співбесіду. Після співбесіди Юлії Володимирівні рекомендували мене для роботи. Приїхавши додому, написав заяву і звільнився з посади заступника голови ОДА. Потім відбувся з’їзд партії, де й було створено Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина". Із першого дня створення організації я є членом політради.
"У часи Кучми дехто тікав від мене
на вулиці"

– Як створювалася чернівецька організація і які люди до неї увійшли?
– Конференція зібралася в одному із чернівецьких залів. Це були різні люди, які мене добре знали, які не боялися. Серед них були Микола Ярмистий, Валерій Унгуряну, Едуард Ігнатов, Василь Каденюк, Людмила Калінкауцька. Зараз у місті учасників першої конференції залишилося небагато. За рік було створено організації в усіх районах і Чернівцях. Багато з тих людей, які були біля витоків організації, є у ній і сьогодні, хоча дехто не витримав, бо робота нелегка. З нагоди 10-річчя організації хотілося би згадати людей, з якими працював весь цей час. Це і мій перший помічник, голова фракції в облраді Сільва Віщук, і Анатолій Силімір із Чернівців, Валентина Вакарчук з Новодністровська, нині покійний Олександр Сичов з Вижниці, Ганна Бендерська з Глибокої, Катерина Насіловська з Кіцманя, Михайло Козян з Путили, Олена Галак і нині покійна Валентина Семенова з Сокирян. А також сотні інших активістів. Це й ті люди з районів, які в організації з 1999 року, – Марія Влад, Лідія Катеринчук, Григорій Павлусик…
– За Кучми організації доводилося нелегко?
– Організація перебувала в дуже жорсткій опозиції. І, незважаючи на те, що я мав за плечима багаторічний стаж роботи – в ОДА, депутатом і чимало знайомих у місті – були люди, які чудово мене знали, але переходили на протилежний бік вулиці, щоби не подати мені руку, аби хтось не помітив. А напередодні арешту Юлії Тимошенко ми отримали пам’ятку з центрального офісу, де нам писали, як поводитися, коли прийдуть арештовувати. Але не сталося.... В інших областях були прецеденти, але пов’язані з економічними питаннями у людей. А я бізнесом ніколи не займався, я був політиком. І досі бізнесом не займаюся. Тож на мене важко було щось знайти.
– Де було легше – тоді в опозиції чи тепер у владі?
– Найважче – це зараз. Коли ми маємо владу, коли в одній нашій області ми маємо 1147 депутатів усіх рівнів. Коли маємо представників у виконавчих структурах. Коли приходять і вимагають посад. Є люди порядні, а є такі, які не ладнають із законом. І доки очолюватиму організацію, будемо таких позбуватися. І бюро обласної і районних організацій мене підтримують. У нас 16 тисяч активістів – є з кого вибрати. Є багато доброчесних людей.
– Ви зверталися з кадровими пропозиціями до ОДА, які не були задоволені.
– Не сказав би, що не були задоволені. Ми рекомендували в ОДА двох наших активістів. Нам сказали, що є там наш представник (заступник голови ОДА Аркадій Мунтяну, – ред.). А у районах за кількістю посад у виконавчих органах ми другі після Івано-Франківської області. А представницька влада у нас представлена широко – більшість керівників у районних радах плюс голова облради.
"Усі об’єдналися
у боротьбі проти Тимошенко"
– Зараз враження, що виборами усі займаються лише в західній і центральній частинах країни, де між собою борються колишні помаранчеві. І більшість із них конкурують саме з Тимошенко.
– Справді склалася ситуація, що усі об’єдналися в боротьбі проти Тимошенко. Це не робить їм честі. Бо зараз є проблеми, які треба вирішувати спільно. Не можна займатися лише собою і чекати виборів. Не можна на одну людину все звалювати і лише вказувати на недоліки її роботи.
– Чому у помаранчевих так багато кандидатів?
– Це тактика забирання голосів у Тимошенко.
– Що реальне, а що надумане з того, що було у переговорах БЮТ і Партії регіонів?
– Реальне – те, що хотіли об’єднати парламент в єдине ціле. Йшлося про усі фракції, крім комуністів. Це є правда. А надумане – це те, що президента мали обирати в парламенті.
– Це не обговорювалося?
– У нашій фракції це не обговорювалося. Це мала бути коаліція для боротьби з кризою. А оскільки питання не вирішилося, то не приймаються антикризові закони. Це все відбивається на економіці. А потім кажуть, що уряд щось завалив...
– Відставки міністрів – теж технологія руйнування уряду?
– Так. Це технологія руйнування уряду. Але Юлія Володимирівна не приховує, що все це спрямовано проти неї. Але тут же говорить, що не вдасться зламати ні її волю, ні силу. І уряд забезпечить виплати зарплат і пенсій.
"Вигнали тих,
хто хотів посад або красти"
– Чи є насправді в обласному БЮТ конфлікт між вами і групою депутатів?
– Не хотілося би про це говорити. Бо це бруд. Це бруд від тих людей, яким не дали посад або не дали красти, або вони грубо порушували статут партії. Із них половину вже виключено з партії "Батьківщина". А частина отямилася і працює. Ще коли я важко хворів, мені казали, що питання, виживу я чи ні, деякі люди тут обговорювали. Вже тоді почали ділити портфелі – хто замість Гасюка прорветься до Верховної Ради. Але звідкіля ж їм знати, що враховують не кількаденну чи місячну роботу, а те, що робилося роками в організації.
– Чи багато депутатів, якби вибори були нині, не потрапило би до списків?
– Багато є сумлінних депутатів. Але є й такі, які не зрозуміли, чому вони стали депутатами. Гадали, що це вседозволеність, а це додаткова відповідальність. А є й такі, як я тепер зрозумів, що ставали депутатами, щоби отримати користь для себе. Але принаймні половина депутатів буде у списках, якщо місцеві ради обиратимуть за нинішнім принципом. Але в комітетах ми обговорюємо різні варіанти. Я прихильник того, щоби сільські, районні, міські ради обирали за мажоритарним принципом, а обласну – наполовину за пропорційним, а наполовину – за мажоритарним.
– Чи зможете повторити в області успіх, який був на виборах 2007 року?
– Попри усі спроби нав’язати нібито нових політиків, ми переможемо на виборах в області.
– Що вважаєте своїм найбільшим успіхом як народного депутата?
– Найбільше, що вдалося зробити як народному депутатові для області, – домігся виділення коштів для будівництва другої черги
об’їзної дороги. Було виділено 80 мільйонів гривень. Дорога готова. Залишилася заключна частина – це міст вартістю 18 мільйонів. І, не зважаючи на скруту, дорогу, гадаю, цього року буде завершено. Вона дуже потрібна для міста – це збереже здоров’я чернівчан, екологію, міські дороги.
– Ви зараз вже мешканець столиці?
– Ні. Я тут живу і тут житиму. Там проживаю у готелі. Закінчиться мій депутатський термін, і я повернуся. Кращого за Буковину краю не зустрічав. Скільки приїжджаю – милуюся. Це велике щастя жити в цьому краї і цьому місті. Іноді прокидаєшся рано, пройдешся Чернівцями, доки не їдуть машини – це диво.

З досьє "МБ"
Народився 30 січня 1951 року (Дормидонтівка, Хабаровський край, Росія).
Закінчив історичний факультет ЧДУ.
Працював викладачем історії, заступником директора ПТУ №3, директором школи №16, начальником управління у справах національностей і міграції ОДА, заступником голови ОДА з гуманітарних питань, першим заступником голови ОДА.
Народний депутат України з листопада 2007 року від БЮТ.
Голова підкомітету з питань транскордонного співробітництва Комітету з питань європейської інтеграції.
Державний службовець 3-го рангу.

Результати БЮТ
на виборах в області
(парламентські вибори)
2002 – 7,3%
2006 – 30,34%
2007 – 46,17%
Олександр МОСТІПАКА