Мертвий Півень. "Made in ЮА"
Видавець: Автор, 2009,
10 пісень
На харківській звукотвірні "М-Арт" "півні" вже вдруге створюють альбом у рекордно швидкий термін. Цього разу за участю Патріарха Бу-Ба-Бу Юрія Андруховича записано сім нових пісень та три кавери на речі, які вже давно входять до репертуару гурту. Цікаво, що колись давно Андрухович вважав, ніби його верлібри заспівати неможливо. Нині метр страшенно щасливий, що це здійснилося. Цитую: "На мій погляд, "півні" зараз у надзвичайно хорошій формі, якою просто гріх було б не скористатися. Крім того, я вперше став учасником чи, принаймні, свідком того, як відбувається народження їхньої музики практично з нуля. Мені здається, це абсолютно найкращий з їхніх альбомів". Що ж, найкращий чи найгірший – це вирішувати слухачам. Хітів там, може, й нема, але мелодика присутня, як присутня і гармонія, а тому слухається все дуже легко. Альбом може слугувати й ідеальним шкільним уроком поезії, адже десять його пісень, як і годиться урокам, тривають рівно сорок п’ять хвилин. Читання хорошої літератури, меломанство, театр, телевізія, вічний пошук нових тем дали нам ідеально-різнобарвний гурт "Мертвий Півень". А нова їхня платівка своєю строкатістю спроможна взяти за живе всіх небайдужих.

PoliКарп. "Барвіночок"
Видавець: "UKRmusic", 2009,
9 пісень
Команда "Полісся Карпат", а саме так трактує повну назву гурту його очільник Валерій Гладунець, утворилася з формації "Карпатяни" і за якийсь співочий рік-два записала ось цю платівку. Взявши за основу карпатський та поліський фольклор, зібраний в експедиціях, "PoliКарп" осучаснив його дуже обережно, залишивши основні мелодії і манеру співу незмінними. А ось щодо ритмічних структур і додаткових мелодійних ліній музиканти вже дають фантазії волю. Тому в їхній музиці можна почути впливи і прямолінійного року, і джазу, і фанку, і дабу – зрештою, люди тут грають дуже досвідчені, тож всілякі "навороти" даються їм напрочуд легко. Чого вартий хоча б Сергій Охрімчук, скрипка якого абсолютно переконливо звучить у безлічі дуже різних проектів: і в Скрипчиному "Le Grand Orchestra", і у Вакарчуковому джазовому проекті "Вночі" – коротше, експериментує від чистого фольклору аж до неокласики та електроакустики. А він же в "PoliКарпі" не один такий. Тому й результат більше, ніж переконливий. Не дивно, що на ювілейній "Червоній Руті", яка нещодавно відгуділа у Чернівцях, гурт посів друге місце (причому першого взагалі не було). Кажіть, що хочете, а коли є оригінальна подача автентичного матеріалу, то й успіх завжди гарантовано.

Серцевий Напад. "Golden $hits"
Видавець: "Наш Формат", 2009,
12 пісень
Цей альбом чернівецько-луцької команди є першим, який можна назвати офіційним. І це не випадково, адже усіма записами, зробленими дотепер, хлопці не були задоволені стовідсотково. Навіть попередник "Дорослі Діти", який записали на студії рівненського "Брема Стокера" і виставили в Інтернеті для вільного скачування, слугував – через "пластмасовість" звучання – радше демо-альбомом. Відтоді змінився як склад гурту, так і вимоги до запису нових пісень. І ось маємо те, що справді замовляється прихильниками "на біс": пісні, тексти яких юнь скандує напам’ять, записані разом у серйозній і дорогій студії. Вийшов такий собі "The Best". Частина складу "С.Н." – колишні учасники вже неіснуючої луцької формації Н-44, тож не дивно, що до платівки потрапили також їхні хіти, серед яких і безперечний забійник "Черепашки Ніндзя". Окрім цих мультяшних героїв, "Сердечники" оспівують чи не всі теми, що так чи інакше торкаються української молоді, а тому їхня музика, розрахована переважно на старшокласників, цілком заслужено зажила попиту серед тінейджерів не лише Чернівців, а й усієї України. Бонусом до альбому став відеокліп на пісню "Punk Girl", а отже, є не лише що послухати, а й подивитися.

Тріо Наталії Лебедєвої. "Medium Cool"
Видавець: "Comp music", 2008,
8 пісень
Хто така Наталія Лебедєва, справжнім поціновувачам якісного українського джазу пояснювати не треба. Її записи досить часто можна почути в радіопередачах Олексія Когана на "Промені", а почути наживо – на численних концертах та фестивалях, переважно організованих ним же. Столичні концертні проекти "Jazz-коло" за участю джазового тріо навіть зафіксовано на відео. Якщо у вас немає цієї платівки, обов’язково знайдіть, і можете бути впевнені: вона не загубиться серед інших. Дивна річ: хоч альбом спокійним не назвеш, та він залишає по собі саме відчуття спокою, теплої прохолоди і приємної довершеності. Наталія Лебедєва пише чудові, тонкі мелодії і, схоже, не намагається бути жорстким диктатором. Тому і в розвитку мелодій, і в звучанні ритм-секції можна почути не лише впевненість, а й внутрішню свободу. Відомий столичний джазмен – учасник тріо Ігор Закус – називає цю музику дуже жіночною, вишуканою, а я б додав, що в ній серце та розум звучать на рівних, не сперечаються, шукають гармонійного поєднання. І знаходять – не тільки у звуках, а й у всій атмосфері в цілому. Цей альбом не просто звучить, він вибудовує певний простір всередині слухача – легкий, свіжий і зібраний.