Гнучкі дівчата, які вправно жонглюють вогнями, здаються справжніми чарівницями. Це – учасниці театру вогню "Фенікс", який існує у Чернівцях уже понад три роки.
Кореспондент "МБ" застала дівчат під час тренування на одному зі спортивних майданчиків. Вони ввімкнули музику і, танцюючи, спритно управляли ланцюгами, до яких були причеплені тенісні м’ячики. Як мені пояснили, ці м’ячики під час тренувань замінюють гніт із вогнем. Ланцюги, до яких причеплено гніт, називаються поями. Важать вони майже півкілограма, тож дівчатам доводиться добряче напружуватися, щоби постійно під час танцю крутити ними. Крім того, є постійна небезпека зачепити ними себе. Дівчата зізнаються, що синці – це їхні супутники. Щоби підготуватися до виступу, доводиться добряче себе налупцювати. Та й без пригод не обходиться, адже це вогонь.
Під час виступу нетверезий глядач намагався загасити вогонь
– На перший погляд здається, начебто розмахувати поями дуже просто, – каже учасниця театру Тетяна ХАРІНА. – Але насправді це важко, потрібно бути дуже уважним і постійно стерегтися, щоби нічого не зачепити поями. Якось під час виступу один не дуже тверезий глядач хапав наші пої і намагався загасити вогонь у гнотах. Заледве його вгамували. А якось біля нас вирішила сфотографуватися наречена, надто наблизилася до вогню і підпалила собі весільну сукню! Утворилася добряча дірка. Зараз ми підтримуємо вогонь у гноті гасом та авіаційним спиртом. А коли тільки починали виступати, то не знали, чим підтримувати його, і зробили "коктейль Молотова". Унаслідок цього в однієї дівчини загорілося волосся, бо в ньому було багато лаку. Але найкумеднішим був наш виступ на Льодовому майданчику. Нам пообіцяли, що постелять ковролін на майданчику на час виступу. Ковролін і справді постелили, але посеред майданчика! Треба було бачити, як ми у слизьких балетках, із палаючими поями у руках добиралися до того ковроліну! Ніхто не впав, але лід ми розтопили добряче.
"Тренуємося щодня впродовж двох годин"
– Разом із нами також виступають факіри, які "випльовують" вогонь, – продовжує Таня. – Але коли у приміщенні дуже спекотно, можуть трапитися прикрі інциденти. Наприклад, факір, якому не вистачає кисню через спеку, вдихає повітря і заодно втягує у себе вогонь і починає горіти. Або "випльовує" вогонь, а вітер повертає його в обличчя.
У нашій команді суворо заборонено вживати алкоголь перед виступом. Бо тоді зникає відчуття страху, а це дуже небезпечно.
– Одяг для виступів ми шиємо самостійно, намагаємося вибирати матеріали, які не горять, – розповідає Таня. – Тренуємося щодня впродовж двох годин: влітку – на свіжому повітрі, у холодну пору року – у дзеркальній залі. Працюємо з віялами, шестами, вогняними рукавичками з довгими пальцями, які горять на кінцівках.
Наш керівник – Касим Бабаясін. Саме він започаткував танці з вогнем на Буковині. А зараз ми вже й самі вигадуємо рухи. Тепер ми вже справжній офіційний театр вогню. А нещодавно на фестивалі у Словаччині ми своїм танцем завоювали прихильність глядачів!
– У театрі можна і з цікавими людьми поспілкуватися, і виступити на різноманітних фестивалях, і навіть грошей трохи заробити, – каже учасниця театру Юлія В’ЮГА. – Орудувати вогнем небезпечно, але цікаво! Я знайшла заняття, яке мені справді до душі!
Театр вогню "Фенікс" приймає до гурту всіх охочих, незалежно від віку та вміння танцювати. Звісно, відразу орудувати вогнями на сцені не дозволять, але через два місяці тренувань – чом би й ні?
Галина МАРКІВ