Добре бути дитиною. Особливо, якщо вмієш читати, а батьки можуть собі (тобто тобі) дозволити книги від видавництва Івана Малковича "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Як зазначає сам пан Іван, дуже важливо, щоб у дитинстві все українське "римувалося" у наших малюків із поняттям "якість". Ось чому, починаючи з 1992 року, "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" найкраще видає українською мовою найкращі ж вітчизняні та зарубіжні твори для маленьких читачів.
Проте діти рано чи пізно підростають, у тому числі – і діти видавців. Можливо, через це "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" вирішила розширити свій асортимент, започаткувавши нещодавно серію дорослої книги. Першою у цьому списку стала всесвітньо відома трагедія англійського драматурга Вільяма Шекспіра "Гамлет". Втім, незважаючи на серйозну проблематику, цей твір у нас все-таки залишається якоюсь мірою дитячим (чи то пак – підлітковим), адже про душевні страждання і філософські питання Гамлета Міністерство освіти і науки України пропонує школярам дізнаватися ще у восьмому класі. Важко сказати, добре це чи погано. З одного боку, деякі люди не те що в школі, а й після закінчення університету не дуже розуміють цю трагедію. З іншого – якби не школа, то ті ж деякі люди взагалі б не знали, хто такий Шекспір.
Так чи так, але якщо вже брати "Гамлета" до рук, то кращого видання, ніж оце від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ", я ще не бачила. Неперевершені ілюстрації постійного художника видавництва Владислава Єрка плюс новий переклад у виконанні Юрія Андруховича покликані максимально наблизити шекспірівських героїв до сучасного читача. До речі, в Андруховича сьогодні день народження, тож користуючись нагодою і так далі. Часами, на думку окремих критиків, перекладач надто осучаснює лексику Шекспіра, а в одному місці він навіть спробував вжити погане слово. На щастя, пильний Малкович цього не допустив, тож книгу можна сміливо рекомендувати згаданим школярам. Залишається тільки нагадати, що саме цей "Гамлет" здобув восени Гран-прі 15-го Львівського книжкового форуму.
Продовжує серію дорослої книги від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" ще один літературний шедевр – "Пригоди бравого вояка Швейка" чеського письменника Ярослава Гашека. Це вельми своєрідний "воєнний роман", котрий, як колись "Дон Кіхот" Сервантеса, здійснив переворот в історії літератури. Боротися зі Швейком неможливо: навіть найсуворіший читач не спроможний стримати реготу від зворушливо-простакуватих і водночас безмежно абсурдних оповідок бравого вояка.
У класичному перекладі Степана Масляка й зі славетними ілюстраціями Гашекового приятеля Йозефа Лади "Пригоди" вийшли друком під двома обкладинками – синьою (із суворішим Швейком) і зеленою (з лагіднішим). У новому виданні було виправлено всі "совєтизми", які колись заміняли заборонені українські слова. Завдяки цьому текст перекладу подекуди видається навіть смішнішим за оригінал.
Свого часу літературознавці розмірковували над двома питаннями: чи справжнім є божевілля Гамлета і чи свідомо Швейк глузує зі своїх слухачів? І те, й інше досі залишаються без однозначної відповіді. Натомість "швейки" та "гамлети" давно розбрелися з книжок світами і раз по раз вигулькують у розмовах навіть тих, хто їх в очі не бачив. І це нормально. Але якщо є така можливість, то чому б не познайомитися з цими героями безпосередньо?
Лілія ШУТЯК