На другій українській "Фабриці зірок" переміг дует чернівчанина Вадима Олійника та харків’янина Володимира Дантеса. За них проголосувало 42 відсотки глядачів! "МБ" зателефонував Вадимові, щоби привітати з перемогою та розпитати про настрій і подальші плани.
– Вадиме, відкрий таємницю: як вдалося перемогти?
– Нам із Вовою допомогли вищі сили, а ще те, що ми об’єдналися. Ми не знали, чи переможемо, адже Борис Апрєль випереджував нас за кількістю голосів. Перед фінальним концертом страшенно хвилювалися, бо ніяк не могли знайти фінальну пісню і тому пізно почали її репетирувати. Пісня була дещо роковою, тож ми не знали, як її сприйме глядач. Також довго визначалися (так і не визначилися) з назвою нашого дуету. Але коли вийшли на сцену – відчули себе королями! Одне одного підбадьорювали поглядами.
– Що ти відчув, коли переміг?
– У мене був шок! Здавалося, що янголи спустилися з небес. Бо для мене це більше, ніж просто перемога на "Фабриці". Це – перемога над самим собою, яка далася потом, слізьми та кров’ю. На проекті всяке бувало – я і руку вивернув, і коліно розбив. А на фінальному концерті під час пісні "Дай мені вогню!" здійняв руки вгору, раптом вибухнула піротехніка і обпекла мені руки. Тож вогню мені справді дали.
– І після цього ти ще й підіймав Борю Моісеєва…
– Справді, це було нелегко, бо руки боліли і пекли. Але сам Моісеєв неважкий. Він хореограф і знає, як правильно перенести масу свого тіла так, щоб стати легшим.
– Як гадаєш, якби ви з Дантесом не об’єдналися, тобі би вдалося перемогти?
– Важко сказати. Можливо, якби не було дуету, я би "вилетів". Хоча і я, і Вова однаково заслуговували на перемогу, у нас обох були чудові шанси.
– А чи не є створення вашого дуету певним стратегічним ходом?
– Ні, я ще на початку програми казав, що хотів би з кимось заспівати в дуеті. Окрім того, ми з Вовою одного разу вже співали – арію з мюзиклу, і наше спільне виконання сподобалося всім, в тому числі Наталці Могилевській, Дмитрові Клімашенку. Тож ми порадилися і вирішили створити дует.
– Що плануєш робити далі?
– У мене багато ідей. Хочу й надалі співати в дуеті з Вовою, будемо намагатися протриматися якнайдовше. Наші нові пісні "подорослішають" – вони будуть не лише про кохання, а взагалі про життя. Це буде змішання стилів з елементами поп-року. Вже навіть відзняли кліп на пісню "Оля", невдовзі він з’явиться в ротації на телеканалі М1. Виграні 500 тисяч гривень ми віддали Могилевській на "розкрутку", саме вона буде нашим продюсером. Ми їй повністю довіряємо: Наталка зробить все, як треба. Ну, а до мами в Італію, як планував, поїду вже за власні зароблені кошти. Хоча після перемоги я почуваюся світською людиною, яку всі знають, але на цьому зупинятися не збираюся. Треба й надалі доводити, що я гідний перемоги.
– А що з особистим життям? Як у тебе з Ліною Міцукі?
– Для мене зараз головне – кар’єра. Не хочу відволікатися на дівчат, любовні інтриги.
– Тобі шкода, що "Фабрика" вже закінчилася?
– З одного боку шкода. Але ж усе хороше колись закінчується. Крім того, я й далі бачуся зі своїми педагогами з "Фабрики", учасниками. Ми всі вже з нетерпінням чекали закінчення проекту. Але в останній день, після фінального концерту, коли прийшли у зірковий дім і побачили, що забирають камери, стало сумно і незвично. Мені ще й досі іноді здається, що у кімнаті за мною стежать відеокамери. Але це добре, що я стільки часу пробув під прицілом камер. Завдяки цьому навчився себе контролювати, обмірковувати свої слова і вчинки, а в житті це дуже корисно.
Галина МАРКІВ