Володимир КОМАР, голова правління виробничого сільськогосподарського переробного підприємства «Буковина-продукт»:

– В області нині на рік на одного жителя виробляють 1350 доларів валового продукту. Це на 30 доларів менше, ніж у Папуа-Новій Гвінеї. Щоправда, їм там не потрібно газу для опалення і вдягатися не треба. Але питання в тому, що за нас наше життя ніхто не покращить. Ми, бізнесмени, виробляємо продукт, поповнюємо бюджет, а влада його повинна ділити. Як вона ділить – добре чи погано, – ми знаємо. Нині у нас в області фактично економічна пустеля. Скажу про харчову промисловість: з 10 маслозаводів немає жодного, немає трьох спиртозаводів, немає трьох цукрозаводів… Де дріжджзавод, пивзавод, кондитерська фабрика, лікеро-горілчаний?.. Залишилися кілька підприємств при тому, що за радянських часів аграрна продукція області становила понад половину в ціновому виразі.

Потрібно розвивати виробництво. Звичайно, робити мобільні телефони чи автомобілі ми не зможемо, нафти і газу в нас теж немає. В області живе 500 тисяч сільського населення, яке роботи не має: хтось виїхав за кордон, хтось спивається, хтось перебивається, як може. Але ми маємо те, чого немає ніде, – прекрасну природу. Область може бути маленькою Швейцарією в Україні. По-друге, в нас найкраща екологія в Україні. Нині у світі дуже популярне органічне землеробство, виробництво органічних продуктів. Це продукти без «хімії» і різних домішок. Це наше здоров’я і набагато вища ціна. Попит на ці продукти є і в Україні, і в усьому світі. Землі в нас не забруднені, клімат для цього непоганий.

А щодо нинішнього виробництва, то я працюю в консервній промисловості. Мушу влітку закупити сировину, потім весь рік продавати продукцію. Без кредитів обійтися не можу. Але кредитна ставка 24 відсотки. Яку потрібно мати рентабельність, щоб сплатити такі відсотки?

Справді, є податковий тиск. Я порахував: у мене на 800 тисяч зарплати 1,2 мільйона податків. Це означає, що в понеділок-вівторок ми працюємо на зарплати, у середу-п’ятницю – на податки. З 250 днів на рік 100 днів працюю на колектив і на себе, 150 – на державу. Читав, що за кріпосного права на пана треба було відробити 24 дні на рік. Поверніть тоді кріпосне право.
Те, що ми платимо наперед податки, знаємо. Але будь-яка дрібничка – і тебе намагаються оштрафувати і стягнути двічі.
Сподіваюся, що щось зміниться. Звичайно, ми повинні розуміти, що маємо думати про себе і свої колективи, але повинні дбати і за державу. Бо Україна – гарна держава.