Андрій Балинський – професор економіки у Бельцах (Молдова) для "МБ" дав ексклюзивне інтерв’ю про плюси та мінуси економічного розвитку Молдови, труднощі ведення бізнесу та схожість економічних проблем з українськими.
-З основних показників індексу інтелектуального розвитку Молдова нині посідає останнє місце у Європі. Це інтегрований показник, який включає економічний розвиток, смертність та народжуваність, тривалість життя, рівень підготовки спеціалістів, медичне обслуговування тощо. А ще кілька років тому ми випереджали Албанію та Македонію. Тому хвалитися нам поки що нема чим. Реформи, які в нас були не дали результату. Відтак, виходить усі 20 років країна шукає дорогу, якою треба йти.

-Чому реформи неефективні?

-Не всі були готові до реформ. Більшість хотіли жити так, як жили за радянських часів.
Продуктивною була лише реформа у банківській системі – створили національну валюту. Але валютно-фінансова криза 1998-99 років та світова фінансова криза показали, що і тут є проблеми. Що ж стосується розвитку промислового виробництва та сільського господарства ми навіть не вийшли на рівень 1990 року.

-Але є й певні досягнення?

-Якщо порівнювати досягнення в сільському господарстві, то переваги Молдови очевидні. Величезна різниця відчувається, якщо поглянути на поля. Землі у нас доглянуті і майже стовідсоткові засіяні. Чого не скажеш про українські.
Та це заслуга самих селян. Адже після ліквідації колгоспів, землю роздали людям. Потім відбулася консолідація ділянок. Тобто люди об’єдналися і разом обробляють поля спільною технікою, агрокультурами. Так виявилося значно ефективніше. Тому сільське господарство у нас розвивається кращими темпами, ніж в Україні чи навіть у Румунії.
У нас держава майже не допомагає. Тому аграрії розраховували на міжнародні програми: Японія, Голландія, США допомагають. Селяни самі об’єднуються в асоціації. Нині сільськогосподарською продукцією і виноробством ми можемо пишатися. Молдовські овочі, фрукти, вино – це вже бренд.

– Влада Молдови теж живе на позики?

– Основна проблема розвитку економіки Молдови – відсутність торгового балансу. Теоретично повинен існувати баланс між експортом та імпортом. Добре, якщо експорту трохи більше. За всі 20 років ми імпортуємо набагато більше. І з України також. Своїх коштів не вистачає, тож набираємо кредит з усіляких міжнародних організацій. Але за них потрібно розраховуватися. І з відсотками. Наприклад, зараз наступає період, коли треба віддавати позики, які Молдова брала у 1991-1992 роках. Це закладають у бюджет. Чималі доходи державі дає експорт. Але слабкий експорт – проблема багатьох країн пострадянського простору. Застарілі технології, перевитрати енергії, сумнівна якість – тому наші товари не витримують конкуренцію на світових ринках.

– Що найбільше заважає веденню бізнесу?

– Молдова та Україна входять до числа лідерів за корумпованістю в органах державної влади, поліції (міліції), освіти, охорони здоров’я.

У нас є район "Красная малина", в якому живуть можновладці, багатії у будинках за 800 тисяч євро. Виникає запитання, де можна заробити чиновником у Молдові, щоб побудувати це?

Не стільки важливі розміри, скільки саме явище корупції. Це як корозія, яка порушує основні фактори розвитку економіки. Часто підприємці вважають: чому я повинен працювати і підвищувати свою конкуренцію, краще куплю кого треба. На жаль, у побуті існує думка, що деякі питання неможливо вирішити без хабара – люди самі несуть.
У США існує поговірка: немає нічого вічного, крім смерті і податків. У нас всі намагаються уникнути сплати податків. Із іншого боку, як підприємцеві не викручуватися, якщо в Молдові одні з найвищих податків. Деякі навіть вищі, ніж у Росії. Якщо офіційно сплачувати всі податки у повному обсязі, більшість фірм не вижила б. Тому 40 відсотків нашого бізнесу – в тіні. Середовище для його ведення у нас не найкраще.

– Подібна ситуація і в Україні.

– Одна з причин слабкого розвитку бізнесу – підприємці мають постійно з’ясовувати стосунки з податковою, пожежною, санітарно-екологічною та іншими контрольними службами. У Молдові їх майже 70. Ми проводили соцопитування представників бізнесу: скільки разів їх перевіряли контролюючі органи. Були відповіді – 360 разів на рік. Це щодня, враховуючи суботу та неділю.

За українським прикладом ми запровадили у фірмах Книгу реєстрації контролюючих органів. Але, на жаль, через кілька років Міністерство економіки скасувало таку норму.

Ситуація схожа в Україні та Молдові у багатьох питаннях. У наших із вами політиків менталітет однаковий: ідуть у політику, щоб вирішити свої проблеми.

Щоби економіка працювала потрібні реформи. А для здійснення реформ потрібні політики, які захочуть їх впроваджувати. А нинішні політики українські та молдовські не готові до цього.

З досьє "МБ"
Андрій БАЛИНСЬКИЙ, професор Бельцького університету.
Народився у селі Нелипівці, Кельменецького району.
Закінчив економічний факультет Чернівецького держуніверситету.
У 80-ті роки з сім’єю переїхав до Молдови.
Закінчив аспірантуру у Ленінградському фінансово-економічний інституті.
Організував кафедру економіки та права у Бельцькому педагогічному інституті, згодом й
кафедру маркетингу і фінансів (нині – Бельцький державний університет)
Нині очолює Міжнародну асоціацію малого та середнього євробізнесу.