Багатьом студентам гроші на власні витрати доводиться заробляти самостійно. Кореспондент "МБ" дізнавалася, як і де підзаробляють студенти.

Опитавши студентів у кількох групах на філологічному та педагогічному факультетах ЧНУ, з’ясувала, що майже 40 відсотків їх уже працює.
Студентка п’ятого курсу педагогічного факультету ЧНУ Віталія Глушко ділиться досвідом пошуку роботи:

– Шукати роботу почала, коли зрозуміла, що коштів не вистачає навіть для мінімального прожиття, а батьки не можуть сплачувати за навчання й забезпечувати мої потреби. Шукати роботу за професією марно, адже без вищої освіти беруть лише на півставки. А це навіть не 1000 гривень. На прожиття ж на місяць мені потрібно приблизно 2-2,5 тис. грн.

Після двох місяців пошуків Віталія влаштувалася продавцем косметики в одному з торгових центрів: "Зарплата невелика – 1200 гривень на місяць, але це все-таки краще, ніж нічого".

"Важко поєднувати роботу та навчання?" – запитую.

– Звичайно, важко. Доводиться пропускати навчання, а потім наздоганяти, але найважче пояснити викладачам, де ти була й чому стільки пропусків. Адже якщо скажеш викладачеві, що, окрім навчання, ще й працюєш, то зіштовхнешся зі стіною нерозуміння.

Нині добре оплачувану роботу студентові знайти важко.

– Ми із хлопцем досить довго шукали роботу. Стипендії не вистачало, щоб сплатити за квар­тиру й нормально харчуватися. Змогли знайти лише роботу офіціанта в кафе та дистриб’ютора. Зарплата невелика – 1000-1200 грн. Але помалу ми змогли вийти зі скрутного становища, – розповідає студентка четвертого курсу Наталя.

Де реально нині студентові заробити, кореспондент "МБ" запитав у проректора ЧНУ з навчально-виховної роботи Тамари МАРУСИК.

– Багато наших студентів підпрацьовують на комп’ютерних фірмах. Це ті, хто навчається на факультеті комп’ютерних наук. Також студенти підшуковують роботу й через "Студентський центр зайнятості", де пропонують тимчасовий підробіток, – розповіла Тамара Марусик.
Керівник "Студентського центру зайнятості" Ольга Левкун зауважує, що студент повинен самостійно обирати свій графік зайнятості й узгоджувати його з роботодавцем:

– Ми виступаємо лише посередниками між роботодавцем і студентом. Самі шукаємо вакансії й пропонуємо студентам, які подали анкети. Наразі є вакансії оператора мобільного зв’язку, промоутера й вантажника. Про зарплату студент має самостійно домовлятися з роботодавцем. Із вересня до листопада наразі маємо 45 анкет від студентів. А працевлаштували 37-40.

Де й скільки можна заробити студентові (грн/місяць)
 Офіціант – 1000-1300.
 Дистриб’ютор – 1200.
 Продавець – 1200-1500.
 Комп’ютерник – 1600-1800.
 Промоутер – 1500.

Де підзаробляли в студентські роки?

Степан Мельничук,
ректор ЧНУ:
– У студентські роки працював у студентських будівельних загонах. Організовував такі роботи комсомол. Їздили аж на Північний Казахстан. Чотири дні в потязі для студен­тів були за радість. Оплачували роботу досить непогано: 1000-1500 карбованців. Вистачало грошей і на їжу, і на одяг, а те, що залишалося, надсилав мамі.

Борис Баглей,
начальник департаменту екології та туризму ОДА:
– На першому курсі їздив підробляти в Магадан. Виїжджали ми на початку червня й поверталися всередині серпня. Я був командиром будівельного загону. Заробляв за два місяці стільки, що вистачало потім на рік навчання. Отримував підвищену стипендію – 60 рублів. А з Магадана привозив по 3000 рублів за сезон.

Георгій Галиць,
перший заступник
голови ОДА:
– Улітку після першого курсу я проходив практику в газеті "Студентський гарт". Потім залишився там працювати коректором на півставки. Розмір зарплати був такий, як і стипендія. Цього вистачало, щоб нормально
прожити.