Три золоті та одну срібну нагороди привезли додому буковинці з Всесвітньої Універсіади, яка завершилася у Белграді. Чемпіонами у складі футбольної збірної стали студенти Чернівецького національного університету Олександр Крохмалюк (географічний факультет) і Юрій Бахтіяров (факультет фізичного виховання і здоров’я людини), а також чернівчанин Юрій Кисилиця, який навчається у Дніпропетровську. А у стрільбі з лука "срібло" в командному виді програми здобула випускниця ЧНУ Тетяна Дорохова.
Юрій КИСИЛИЦЯ (воротар): "Ми їхали до Белграда з наміром захистити чемпіонський титул, який хлопці здобули два роки тому. Слава Богу, що виграли, довели, що той успіх не був випадковим. Так сталося, що, крім фіналу, у всіх поєдинках ми виграли серії пенальті (на груповому етапі пробивалися пенальті, які відігравали би роль за однакових показників – авт.). Чесно кажучи, був впевнений, що пенальті будуть за нами. У нас дуже дружна команда, підтримували одне одного, знали і вірили, що переможемо. Який матч був найважчим? Проти Кореї у чвертьфіналі. Було спекотно, важко. Корейська команда дуже хороша, мобільна. Напевно, це був переломний поєдинок на шляху до першого місця. Якою буде моя наступна команда? Цим питанням займається мій агент. Чекаю найближчими днями дзвінка. Кому я завдячую своїми футбольними успіхами? Мене виховував Юрій Лєпестов у ДЮСШ №2 у Чернівцях. Він мене взяв до себе, коли я ще був малим. І я йому дуже-дуже вдячний".
Юрій БАХТІЯРОВ (воротар): "Мені було дуже важко стежити за грою з лави запасних. Власне, й не дуже звично мені сидіти в запасі. Дуже хвилювався. На полі однозначно легше… Щодо моїх наставників – першим тренером є Микола Іванович Солоненко з села Великий Кучурів Сторожинецького району. Ще я вдячний Дмитрові Федоровичу Гордею, який запросив до чернівецької спеціалізованої ДЮСШ і юнацької команди "Університет", Миколі Манолійовичу Осадцю, який "патронує" мене в університеті і є, можна сказати, першим наставником у дорослому футболі, Юрієві Григоровичу Шелепницькому, який запросив до "Буковини", та іншим тренерам, з якими доводилося працювати".
Олександр КРОХМАЛЮК (півзахисник, автор переможного голу в матчі з Канадою, який вивів Україну до чвертьфіналу): "Юрко правильно сказав, що найважчим видався матч проти Кореї. Хоча у нас у групі найважчим суперником вважали команду Марокко – вони зібрали олімпійську збірну. Але марокканці посіли останнє місце в групі. Гра з ними теж у нас була непростою. Зіграли внічию і виграли пенальті. Потім із чехами так само. А вже у грі з Канадою треба було обов’язково вигравати. Цей матч перенесли через негоду – ми вже розім’ялися, а коли пішли до роздягальні, почалася така злива, грім, блискавка, що суддя вирішив перенести матч. Щасливий, що мені вдалося забити той вирішальний другий гол. Запам’ятаю його, гадаю, назавжди. Після розіграшу кутового партнер віддав мені пас, і я влучно пробив. Дуже-дуже вдячний Михайлові Зеновійовичу Хоптовому, іншим наставникам, які мене тренували, та особливо Миколі Манолійовичу Осадцю, який дуже багато зробив для того, щоби ми грали у дорослий футбол і потрапили до студентської збірної України".
Тетяна ДОРОХОВА: "У наших змаганнях конкуренція була досить високою, оскільки багато збірних приїхали основним складами. Найважчим у нас був спаринг з Японією у півфіналі. З Кореєю у фіналі у нас трішки не вийшло – напевно, "перегоріли". В олімпійському раунді я програла два очки кореянці. Не впоралася з вітром, який змінював напрям. Взагалі Універсіада запам’яталася і тим буревієм, який піднявся першого дня кваліфікації. Ми відстрілялися зранку, коли ще була сонячна погода. А наприкінці змагань хлопців насунулися хмари. Нижні хмари були чорні і настільки низько, що, здавалося, можна просто рукою дотягнутися. Я ще ніколи такого не бачила. За декілька хвилин води на стрільбищі стало майже по коліна. Спочатку судді зробили паузу. Але коли побачили, що почало зносити інформаційні бокси, палатки, вирішили припинити змагання і визначити місця за 11 серіями замість 12-ти".
Георгій МАЗУРАШУ