На Сторожинеччині 12-14 вересня відбувся III етап Чемпіонату України з мотоциклетних перегонів ендуро за маршрутом Чернівці – “Аква-плюс” – Сторожинець. Організували змагання асоціація “Техноспорт” і спортивна команда з ендуро “Буковина-Брют”.
- Це гонка на виживання, – каже спеціаліст з мотокросу Костянтин МОЙСЕЄВ. – Чемпіонат відбувається за схемою багатоденки, перший етап якого проходив у травні в Косові, а другий – у серпні в Коломиї. На території туристичного комплексу “Аква-плюс” діє закритий мотопарк, куди вхід стороннім заборонено. Тут у проміжках між змаганнями протягом трьох днів спортсмени залишають мотоцикли та квадроцикли. На спортивних транспортних засобах спеціальна комісія маркує передні колеса, двигуни, рами, щоби їх неможливо було змінити у дорозі. За день змагань учасники повинні проїхати приблизно 150 кілометрів (три кола маршруту в один бік і три кола в протилежний).
На старт виходить по двоє спортсменів через кожну хвилину. Головне – контроль часу. На маршруті розміщено контрольні пункти, куди гонщик повинен прибути протягом обмеженого часу (не раніше і не пізніше). Тут стежать за тим, чи не допущено порушень, наприклад, чи горять фари на транспортному засобі спереду і ззаду (це обов’язкова умова, – ред.). На так званій “легенді”, яка знаходиться у спортсмена, ставлять печатку, зазначають час прибуття на даний пункт. Якщо є порушення, нараховують штрафні очки.
“Ендуро” з іспанської мови перекладається як “витривалість”. На буковинській трасі, по коліна у болоті, змагалися команди з Ялти (“Ялта-спорт”), Києва, Косова, Коломиї (МК “Карпати”), Севастополя (“Еліта-спорт”), Львова (“Ендуро-Львів”), Глибокої, Бучі, Червонограда і, звичайно, з Чернівців (“Чернівці-Ендуро”, “Брют-Буковина”).
36-річний Сергій Корочун із команди Червонограда займається їздою на квадроциклі, ціна якого 15 тисяч доларів, уже два роки. Чоловік каже, що спочатку це було захоплення, з друзями їздили, відпочивали. А тепер ендуро для нього – професія. Спортсмен наголошує, що траса – просто чудова, надзвичайно драйвова. Щоправда, з організацією трохи не дотягнули. Місцеве населення перешкоджало спортсменам, скаржачись на гуркіт.
– Враження від змагань – одні із найкращих, – каже 33-річний Олександр АРТЕНЮК із команди “Чернівці-Ендуро”. – Траса надзвичайно тяжка. ЇЇ важко порівнювати із маршрутами попередніх етапів. Це три траси і всі різні. Проте над організацією змагань потрібно багато попрацювати. У нас ще все попереду. З кожним роком ендуро розвивається, все більше команд беруть участь у перегонах.
23-річний Олександр Пожидаєв із команди “Київ-Ендуро” каже, що враження після змагань залишилися “найекстремальніші”. Місцями було дуже важко, просто неможливо проїхати, особливо, першого дня змагань. Через болото на підйоми виїжджали по 10-15 хвилин. Мотоцикл заносило, важко було гальмувати. Вражень – море. Траса – супер.
– Маршрут сьогодні був дуже важким, особливо остання його частина. Бруду – по шию. Навіть не знаю, як вдалося подолати цю ділянку, – каже 44-літній Олег СКРИПНИКОВ, який професійно займається ендуро більше 30-ти років. – Важко, але дуже цікаво. Доки в моїх жилах буде текти кров, займатимуся мотоспортом. Це спорт для найбезстрашніших, найсильніших чоловіків. Вважаю, що всі, хто дійшов до кінця, не зійшов із траси, – переможці. Ця гонка, порівняно із попередніми, – на висоті. Пішов дощ, але це ще більше додало екстриму. До дощу це була легка траса, але тепер – те, що треба!
Леся Токарюк