Грецька криза серйозно вдарила й по наших заробітчанах. Грецький уряд урізає всі можливі й неможливі бюджетні й соціальні витрати. Самим грекам бракує роботи й заробленого. Тому більшість наших заробітчан повертається додому.

"I дім купила, і родичам допомагала"

Тринадцять років тому буковинка Валентина поїхала до Афін на заробітки. На той час вона була розлучена. За сином погодилися доглядати її батьки. Поїхала лише на рік, щоб вдома ремонт зробити та й батькам допомогти. Та в Греції вийшла заміж, народила другого сина й живе на дві країни вже чотирнадцятий рік.

– До 2005 року працювати там було добре. І роботи багато було – можна було вибирати, і зарплату українцям греки гарну платили, – розповідає "МБ" пані Валентина. – За три роки купила дім у Чернівцях, родичам постійно допомагала й вдавалося ще відкласти.

До кризи могли із чоловіком у ресторан піти кілька разів на місяць. Ще двічі-тричі на рік – поїхати на екскурсію Грецією тощо.

– Раніше греки завжди були веселі, – ділиться своїми спостереженнями з "МБ" чернівчанин Андрій, який багато років прожив в Афінах. – Усім навколо посміхалися. Завжди готові допомогти, навіть незнайомим людям. Нині засумували, більше занурилися у свої справи. Зарплати суттєво зменшилися – середня в межах 600 євро. Це дуже малі гроші, якщо врахувати, що проїзд у метро коштує 1,4 євро.

Лікуватися їздять додому

Чернівчани, які прожили багато років у Греції, розповідають, що останні два роки дуже важко. І не лише українцям. Греки самі втрачають роботу, а ті, які працюють, отримують значно менші зарплати. Тож і заробітчанам платити немає звідки.

– Ті, хто тут залишився, стараються з усіх сил втриматися, – каже чернівчанка Євгенія, яка нині перебуває на заробітках у Афінах. – Погоджуються на меншу зарплату. Працюють лише два-три дні на тиждень. Ті українці, які не мають документів, до кінця року повернуться додому. Грецький уряд навмисно не дає офіційного дозволу заробітчанам працювати в країні, бо грекам роботи теж не вистачає.

– Наші виїжджають хто куди: в Італію, Німеччину. Більшість повернулася додому, – каже пані Валентина. – За мінімальну зарплату, яку сьогодні запроваджують у країні (приблизно 300 євро), вижити неможливо.

– Нині я не працюю, виховую дитину, – розповідає буковинка. – Тож живемо на зарплату чоловіка. Він працює інженером на заводі за 1200 євро на місяць. Як для однієї зарплати, це, за нинішніми грецькими мірками, немало. Але на сім’ю з дитиною цих коштів не вистачає. Лише 600 євро ми витрачаємо на сплату комунальних послуг, утримання житла, телефонні розмови. Тож чоловікові доводиться підзаробляти у вільний від роботи час.

Попри це в Греції залишився європейський добробут. Наприклад, медицина для греків безкоштовна. Кожен громадянин має медичне страхування. Втім, як пояснює пані Валентина, лікуватися справді нічого не коштує, якщо лікування чи обстеження заплановані заздалегідь. Людина записується в чергу й за місяць-два безкоштовно користується медичними послугами. Якщо ж несподівано захворіли й лікуватися потрібно вже, за все треба платити. І багато. А послуги з так званої нетрадиційної медицини – масаж, соляна шахта чи інші методи лікування, які в Україні широко застосовують у практичній медицині, – для більшості греків – розкіш.

– Цього разу я приїхала в Чернівці до мами на ювілей. Заодно хочу полікувати сина. Тут медицина коштує значно дешевше, – каже чернівчанка.

Роботи немає й для греків

31-річний чернівчанин Андрій нині працює веломайстром у Чернівцях. А ще нещодавно навчався лікарської справи в Афінах.

– Я не закінчив навчання, бо зрозумів, що навіть якщо вивчуся, усе одно не зможу знайти роботу. Нині грекам ніде працювати, а іноземцям – тим паче. Я навіть пожалкував, що не повернувся в Україну кілька років тому. Останні два роки, вважаю, даремно втратив. Якщо їхати в Італію чи Німеччину, треба не менше 15 тисяч євро.
За словами чернівчанина, нині жити в Україні майже так само, як і в Греції. Зарплати низькі, життя дороге. Лише продукти в Україні значно дорожчі.

В Андрія в Афінах є квартира, там проживає його мама. Але в Греції вона не планує залишатися: рано чи пізно також приїде жити в Україну.

– Доки українець живе в рідних стінах, йому здається, що десь за кордоном краще. Багато хто не розуміє, чому земляки, скуштувавши те "краще", повертаються назад – у свої злидні. Перше, із чим люди стикаються за кордоном, – інший менталітет. Інший спосіб життя, інше спілкування. А ще є таке поняття, як Батьківщина, – каже Андрій. 
Ліна НАГІРНЯК