Я хочу поговорити про види стереотипів, як і чому вони виникають і чому потрібно звітувати перед собою щодо контексту, в якому ми вживаємо стереотипні вислови. Приймаючи те чи інше рішення й відчуваючи невпевненість щодо його сприйняття та наслідків, ми звертаємося до стереотипів, які вигадало суспільство. Потрібно бути дуже впевненою й самодостатньою людиною, щоб не звертати увагу на загальноприйняті норми, у нашому випадку – стереотипи. Таких людей найчастіше називають асоціальними або соціопатичними. Особі, якій байдуже, що про неї скажуть або подумають оточуючі, важко перебувати в суспільстві. Зазвичай "не такі, як усі" або "білі ворони" викликають не лише здивування та цікавість, але й агресію.

Звернімо увагу на різновиди стереотипів, які ми найчастіше бачимо в повсякденному житті. По-перше, це гендерні стереотипи. "Жінка не може бути керівником", "Жінка за кермом – потенційний вбивця", "Чоловіки не плачуть", "Всі чоловіки зраджують жінкам" – найпоширеніші вислови. По-друге, вікові стереотипи. "Сивина в бороду, біс у ребро", "Усі старі – консерватори та буркотуни". По-третє, етнічні стереотипи: з дитинства чула що німці – скнари, у французів в голові лише кохання, а усі слов’яни п’яниці. Суспільству легше узагальнювати думку про навколишнє. Таку спрощену картинку світу воно сприймає легше. Озброївшись стереотипами, можна легко маневрувати під час бесіди або суперечки, адже стереотип – це суспільна думка.

Неприйняття та труднощі виникають, коли стереотипи виявляються хибними або занадто узагальнюючими. Як молода жінка напишу, що дратувало мене протягом життя. Це вислови, що заміжня жінка має сидіти вдома й ніде не працювати. Або ж: якщо тобі 25 років і ти незаміжня, – з тобою "щось не те". Ще виводила з рівноваги позиція певних людей: якщо в тебе немає вищої освіти, з тобою немає про що говорити… Реальність в кожного особиста, і часто за допомогою стереотипів існуюча ситуація перебільшується. Слухаючи стереотипні вислови, важливо завжди залишатися вірним собі, тому що в нас все може скластися зовсім не так, як у маминої подруги чи в нашої сусідки. У кожного свій власний шлях і свій час, відведений на ті чи інші справи.